На тему домашнего задания. Очень интересный подход - делать уроки утром перед школой. На самом деле, продуктивность в это время гораздо выше, поэтому время экономится вдвое. Но большой риск. Мой старший нередко оставлял часть домашки на утро, причем вставал не просто раньше, а в 5 утра, делал уроки и ложился досыпать. Правда, иногда оказывалось, что он проспал и ничего не сделал Не очень надежно. Родителю ни свет ни заря контролировать, чтобы ребенок встал - тоже не лучший вариант. О плюсах и минусах в статье. Как вы думаете - было бы это удобно для вас?

Ссылка

Для меня удобнее вообще по минимуму контролировать.

И да, младший САМ встает и доделывает то, что не сделал вечером.

Нет, я не считаю это хорошей практикой.

Мой иногда утром доделывает, то что забыл вечером сделать.

Я вообще перестала контролировать уроки, иногда появляются записи в дневнике, где номера дз или он часть не доделал, но я считаю, что это его ответственность. Я могу только, если он занят не уроками, спросить: ты уроки сделал? И напоминаю про уроки на неделю вперед.

На счет практики уроков утром, я так делала во время своей школы, но это бы уже 9-11 класс.

В младшей школе, ребенок не может оценить время, которое затратит на дз, оно слишком разнообразное, иногда за 20 минут можно сделать, иногда 20минут - это один английский письменно.

Мой встает в 6 утра, успевает поиграть, посмотреть мультик, собраться и иногда почитать урок или сделать доп. английский.

Леша встает в 6-40 (в школу на 7-40) и мне кажется, что это и так раннее утро, чтоб вставать еще раньше.

А также утром просто может не успеть сделать, так как объем домашней работы очень большой((

Меня, кажется, неправильно поняли - я имела в виду контролировать не уроки, а то, чтобы ребенок не проспал утром. Хотя для таких жаворонков, как твой, PANY, это вполне подходящий вариант. Моего младшего иногда только в 8 утра удается из постели вытащить.

Ого, раненько вы в школу! А я думала, что 2 гимназия с 9 учится (наш сосед так поздно ходил), или старшие пораньше уже?

Почитала темку и решила попробовать) на утро оставили прописать 2 строчки.

В итоге пошёл в школу с недоделанным заданием

Сын встаёт в 6.45, в школе надо быть в 7.50. И несмотря на то, что ложится он в 21.00-21.30, утром тяжко с подъемом. Так что эксперимент не удался))

Ну вот, подбила Вообще-то одна попытка в эксперименте не делается ;)

Да, этот вариант однозначно не для сов. Но ЕСЛИ младшего удавалось разбудить не раньше, а хотя бы вовремя и ЕСЛИ до него в это время доходил смысл слов "доделать домашку" и ЕСЛИ он таки сразу вставал, то доделывал быстро и несравненно чище, чем делал бы это вечером. Этот способ не для мелкого, но старший иногда пользуется.

Ну да, метод для жаворонков ) Мои - ранние, особенно младший, который обычно сам просыпается и встает в 6 - 6:30. Вот младший как раз и практикует доделать иностранный язык с утра.

А старший обычно пытается сделать домашку на переменах )

Этот метод явно только для детей, кто рано встает. Мои сегодня подорвались в 5:35)))), можно было до 7:40(выход из дома) домашку на неделю сделать. Но она уже сделана была, так что сидели и играли в бейблейд, создавая грохот на весь дом.

Ссылка

Пару недель назад позвонила мне Машина классная руководительница. 2 класс
- Людмила Игоревна, я понимаю, что вы очень заняты, но у нас будет проходить в школе конкурс детских научных работ. Мне очень нужно, чтобы Маша участвовала. Вы ей можете помочь?
- Ну, ладно, что делать, нужно так нужно. А на какую тему нужна работа?
- Выберите любую, там много разных секций.

Мы сели с Машей выбирать тему. Вначале Маша предложила сделать работу про редкие виды животных Калужского края. Но когда мы с ней увидели положение о конференции, оказалось, что в работе для второго класса ( внимание!) должна быть гипотеза, эксперимент, анализ результатов эксперимента и выводы.
Мы призадумались: животные явно не подходили… Мой разум метался в отчаянной тоске: работы вагон и две тележки, гора грязного белья, я только приехала из одной командировки и скоро ехать в другую, а тут еще эта вечная школьная домашка… И тут у меня, как обычно, включился стеб.

- Маша, а, Маша, как ты думаешь, много детей сами делают все школьные задания?
- Неа, мама, никто не делает.
- Маш, а как ты думаешь, дети вообще могут сами делать домашку?
- Ну, да, конечно, могут.
- А чего не делают?
Маша задумалась.
- Мам, а я не знаю.
- А давай узнаем?
- О, круто, давай. А еще узнаем, когда могли бы делать сами, да?
- Давай.

Так и родилось Машино исследование «Факторы, влияющие на самостоятельное выполнение домашних заданий младшими школьниками».

Хотите эксперимент? Всегда, пожалуйста. Их есть у нас.
Маша немножко поразмыслила и выдвинула рабочую гипотезу о том, что самостоятельно выполнять домашнее задание легче, когда оно интересное и творческое.

Потом мы с ребенком составили анкету. Полный текст всех ответов в посте приводить не буду, но вопросы были следующие:
1. Сколько времени ты тратишь на выполнения домашних заданий ежедневно?
2. Кто помогает тебе с домашним заданием?
3. Как часто?
4. Почему тебе помогают?
5. Когда ты можешь сделать домашнее задание самостоятельно?
6. По какому предмету легче всего выполнять домашние задания?
7. По какому предмету сложнее всего выполнять домашние задания?

Детям предлагалось выбрать один из предложенных ответов и написать свой. А потом Маша пошла в школу и проанкетировала 58 учеников вторых классов.
Результаты исследования оказались очень интересными.
Хотите узнать, что получилось?

Оказалось, что 92% детей выполняют домашние задания при помощи взрослых, в основном родителей, иногда других членов семьи. Иногда в роли помощника выступает учитель продленки, но затем детям все равно помогают дома. 8% отметили, что все и всегда делают сами. Но срезались уже на следующем вопросе, когда написали, что помогают им часто.
То есть вы чувствуете проблему, да? У детей нет даже понимания собственной несамостоятельности, они живут в иллюзии того, что они занимаются и все делают сами. Действительно самостоятельно выполняет все задания, судя по ответам, всего 1 ребенок.

На этом чудеса не закончились…
Когда нужно было указать причины, по которой детям нужна помощь, около половины детей написали, что обращаются к взрослым, когда им не понятно задание. Четверть отметила, что не справляются самостоятельно, из-за того, что не могут правильно контролировать время и не в состоянии сразу сесть за уроки. Но самым интересным было то, что четверть детей вообще не понимает причин, они просто писали, что мама всегда сидит рядом, когда они делают уроки. Чувствуете масштаб трагедии, да?

А вот гипотеза Машина не подтвердилась. Оказалось, что большинство детей готовы заниматься самостоятельно, когда им мало задают и они понимают, за какое время он осилят домашку. Потом шла забота о родителях: я занимаюсь сам, когда вижу, что мама с папой очень устали или заняты. А интересное и творческое задание оказалось лишь на третьем месте среди причин.

Среди самых сложных с точки зрения домашних заданий предметов безоговорочно победил русский язык! Почему? Подозреваю, что так случилось потому, что я, человек с высшим филологическим образованием, некоторые задания и правила перечитываю по три раза, чтобы осознать, что же хотел донести до ребенка автор учебника, и периодически нахожу там такие перлы как «непроизносимые звуки» или «слова-указатели» (это такой прекрасный термин, на который заменили местоимения, еще есть слова-помощники)…

То есть вы понимаете, куда моего ребенка и меня завели научные изыскания...
Для того, чтобы дети могли учиться самостоятельно, надо задавать задания, которые написаны простым и понятным ребенку языком, не требуют много времени на выполнение, и учить детей тайм-менеджменту. А родителям желательно хоть иногда задаваться вопросом, ради какой такой благой цели я вместе с ребенком сижу над книжкой по литературному чтению.

В общем, вот такое вышло у Маши школьное исследование. Школа не оценила, между прочим.

Картинка на тему. Есть в ней что-то завораживающее )

9 лайфхаків, як мотивувати дитину робити «домашку»

Автор тексту: Аліна Мірошникова

Важко підрахувати, скільки здоров’я забирають у школярів та батьків «бої без правил» під гаслом: «Зроби домашнє завдання». Одна сторона тисне, звинувачує, обіцяє всякі блага і загрожує карами, утримує за робочим столом. Друга — всіляко намагається ухилитися, втекти погуляти, відпроситися в сотий раз поїсти. Так мало дорослих задоволені станом речей і не зітхають: коли вже дитина буде легко виконувати домашні завдання. Чарівного ключика немає, каже дитячий психотерапевт, арт-терапевт Мар’яна Серажим, але можна підібрати ключ до кожної дитини.

1. Створіть умови
Важливо розібратися поетапно в тому, чому дитина не хоче сідати за уроки. Почніть з фізіологічних нюансів. Може, голодна чи втомлена? У неї некомфортне робоче місце? Зручність важливо проконтролювати батькам: дитина може вважати ідеальними м’яке крісло та завалений динозаврами робочий стіл, але порушений кровообіг і розфокусована увага не дають їй зробити завдання.

2. Враховуйте темперамент
Коли починати робити «домашку»? Одні батьки вважають: дитині треба відпочити після шкільного дня. Інші: поїв — займайся, а гуляти й розважатися можна, коли все виконано, інакше школяр захопиться і про уроки забуде. Помилка в тому, що дорослі вирішують це на власний розсуд. Насправді, найбільш плідний час у дітей — різний, і його треба разом шукати. А якщо дитина вже закінчила початкову школу, слід дозволити їй самій знаходити «пікову» працездатність. «Жайворонку» за біологічним годинником підійде виконання уроків рано вранці, «сові» — після вечері.

Темперамент теж важливий. Холерика після шкільних занять варто відправити погуляти чи зайнятися спортом, щоб він виплеснув зайву енергію. Флегматику краще залишити більше часу на виконання завдань, щоб він міг займатися у звичній неквапливій манері. Меланхоліки швидко перевтомлюються, у них низька стресостійкість. Перед заняттями їм корисні тихі приємні заняття, релакс і навіть денний сон. А «домашку» краще розбити на невеликі підзавдання, після виконання яких робити перерви.

3. Приберіть спокуси
Вимкніть телефон, комп’ютер, телевізор. Самі не розмовляйте по мобільному поруч з учнем, не працюйте на його очах з ноутбуком, який навіває дитині думки про комп’ютерні ігри.
Бажано в цей час не затівати цікавих справ, у яких школяр хотів би взяти участь (наприклад, пекти пиріг, якщо донька любить допомагати).

4. Не беріть на себе зайвого
Якщо на тілесному рівні все добре, проблеми слід шукати в психологічному настрої. І перш за все… мами/тата. Складно домогтися від дитини продуктивності, якщо займаючись з нею, ви роздратовані. Мама часто перевтомлена, і допомога школяру забирає в неї час на відновлення сил. Тоді краще рідше перевіряти домашні завдання, але робити це в спокійному настрої.

Іноді батьки настільки зацікавлені в тому, щоб завдання були виконані швидше, що починають самі робити їх за дитину. Але якщо мама більше, ніж дитина, переживає за уроки, мотивація знижується. Важливо не брати на себе відповідальність за домашні завдання дитини, інакше школяр так і буде думати, що це клопіт мами з татом. Усвідомте, що ви просто допомагаєте, а результат залежить від вчителя та учня. Якщо дитина зовсім не справляється, допоможе репетитор. Якщо вчитель погано викладає, у школяра є законне право отримати після уроків відповіді на запитання, пояснення.

5. Позбавтеся синдрому «екс-школяра»
Чому батьки перетворюють «домашку» на надцінну ідею? Чому поводяться так, ніби зроблені уроки важливіші за здоров’я, отримані знання, досвід? Можливо, згадується власний дитячий страх перед учителем, провина за невиконані домашні завдання, відчуття, що все було «не так, як треба», а ось у моєї дитини має пройти ідеально. Вирішіть для себе, навіщо вам оцінки сина чи доньки. Можливо, варто прийняти, що в усіх свої здібності та нахили: з одних предметів ваш школяр буде успішним, з інших — ні, і «вичавлювати» високі бали немає сенсу. При цьому боятися домашнього завдання дитина перестане.

Дитина засмучена, боїться? У деяких школах принижують тих, хто має проблеми з навчанням, не даючи природного права на помилку. Позбувшись власного страху, ви зможете додати позитиву. Будь-яке зауваження по «домашці» робіть за «правилом бутерброда»: до і після критики говоріть про помічені «плюси». Їх немає? Навіть у завзятого двієчника можна знайти акуратно написані рядки, крок у правильному напрямку або хоча б витрачені зусилля.

Чи треба нагороджувати? Це вирішуєте ви. Краще, якщо нагородою буде не щось матеріальне, а спільно проведений час, улюблені розваги. Такі стимули краще застосовувати не щодня, а після успішного виконання найбільш складних завдань або на вихідних — як результат роботи за тиждень.

6. Створіть звичку
У початкових класах батькам важливо створити максимально доброзичливе поле навколо уроків. У дитини є право тестувати свої здібності, помилятися, не робити домашнє завдання — і дивитися, що з цього виходить.
Допоможуть довірчі стосунки з батьками, які підтримають і допоможуть, яку б оцінку учень не приніс.

7. Дайте дитині особистий простір
Якби начальник сидів поруч з вами і коментував кожну дію, кожне написане слово, довго б ви витримали? Краще залишити дитину наодинці, поки вона робить уроки.

Спочатку варто спланувати разом, що слід зробити, розбити завдання на конкретні операції. Часто доводиться ще пояснювати умови задач і вправ. Безліч зривів відбувається через те, що школяр просто не розуміє, чого від нього вимагають. Потім підіть, але будьте в зоні доступності на випадок, якщо виникнуть нові запитання до матеріалу.

Наприкінці перевірте уроки, знайдіть помилки (корисніше вказати на них, а не давати відповіді; переробити їх має сам учень). Зате школяр буде впевнений, що він не один на один з незрозумілими завданнями, разом ви впораєтеся.

8. Говоріть про те, що важливо дитині

Мотивуйте не тим, що турбує вас, а тим, що близько дитині. В одного це конформістський настрій: не опинитися єдиним, хто не зробив уроків, бути в темі, як решта учнів. В іншого розвинений дух змагання: зробити краще або оригінальніше за інших. Пофантазуйте разом про «момент слави», якого варто прагнути.

Того, хто боїться стресу, переконайте, що домашня робота — як репетиція контрольної, тільки мама поруч. Потренуєшся — і буде легко. Якщо в учня сильні пізнавальні інтереси, важливо додати до уроків щось цікаве. Так, доведеться «попітніти», розшукуючи додаткову інформацію. Але це не складніше, ніж воювати, заганяючи дитину за зошити. Якщо є дослідницький настрій, школяру хочеться отримати особистий досвід. Його турбуватиме, як застосувати ці знання в житті, навіщо вони. Покажіть або знайдіть відео на потрібну тему. Ще краще — запропонуйте учневі самому пошукати його і обговорити з вами. Підкреслюйте, що «домашка» — справа більш доросла, ніж заняття в класі, адже ти вчишся працювати самостійно.

9. Застосуйте новітні техніки таймменеджменту
Підберіть індивідуально те, що допоможе впорядкувати навчання. Наприклад, посидючим дітям з рівномірною працездатністю корисно виділити найнеприємніші завдання — «жаби» і займатися, «з’ївши жабу», тобто переходити від складного до легкого.

«Помідорова техніка» підійде тим, хто не дуже посидючий. Студент Франческо Чірілло, якому світило відрахування, придумавши цей метод, завершив виш так, що удостоївся рукостискання прем’єр-міністра Італії за видатні навчальні знання. Досить розбити роботу на 25-хвилинні відрізки — помідори (так виглядав кухонний таймер Чірілло) і поставити таймер. Справу зроблено? П’ять хвилин перерва. Чотири «помідори з’їдено»? Півгодини задоволення: перегляд «четвертинки» фільму, прогулянка, улюблена комп’ютерна гра, друзі. Якщо ж 25-хвилинний цикл був перерваний, до «бонуса» далеко: ставте таймер і знову займайтеся завданням.

А вішліст за системою «Автофокус» зачепить серця навіть тих, хто боїться уроків. Досить поділити «домашку» на дрібні завдання (розв’язати один приклад, прочитати вірш, який треба вивчити) і записати. А потім читати список і робити тільки те, що краще за решту. Хоч щось здасться дитині підсильним і терпимим. І так, вибираючи із залишків, поступово вона зробить все. Адже акцент буде не на ненависному «треба», а на «хочу».