Шефство та переписка з дітьми, які залишились без батьківської опіки

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Дикий Ёж 01 января 2013, 13:00

Как узнают, какие дети нуждаются в шефах? Что делать, если с ребенком не получается установить личный контакт?

Якщо брати загальну процедуру: треба, щоб хтось (один або декілька людей) був куратором конкретного закладу. Звісно, що все це відбувається не просто за згодою директора закладу, а при його деякій підтримці. Бо елементарно отримувати пошту комусь там доведеться, а отже, це накладає на персонал закладу деякі додаткові навантаження.
Ну і відповідно куратор тримає постійний зв'язок з директором, отримує інформацію про нових дітей, також провадить деяку роботу, щоб діти захотіли листуватися, мати шефа, ну і він координує пошук шефів, їх діяльність і т.д. Знову ж таки очевидно, що без бажання дітей це теж не відбудеться. І старші діти далеко не завжди готові до шефства чи дружби по переписці - чи то соромляться, чи то дуже закриті, чи то ще якісь причини можуть бути, що завгодно. Але, як правило, складніше це "розкрутити" на початку, а далі спрацьовує елементарне - діти бачать, що у інших дітей є шефи, як вони спілкуються, і теж починають хотіти.
Бути куратором - то дійсно непроста робота, і особисто я на сьогоднішній день на таке точно не здатна, і я це прекрасно усвідомлюю.

Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день в Україні лише три заклади, які вже підтримують шефство. Якщо хтось матиме інформацію про ще й інші, буду дуже вдячна!
Два з них у Полтавській області, і один в Миколаївській - це Радсадівський СРЦ. Щодо них краще спілкуватися безпосередньо з тими людьми, які це організовують, на ось цих сайтах: http://www.detdom.info/ , http://charite.org.ua/ , http://invisiblechildren.mybb.ru/viewforum.php?id=40 . Сайти три різні, але фактично люди ті ж самі, ну так якось склалося, що інформація на три сайти "розповзлася". У Радсаді на сьогодні начебто є двоє чи троє діток, яким потрібні шефи, але актуальність цієї інформації краще уточнювати безпосередньо у куратора.

Щодо особистого контакту... Не знаю відповіді, чесно. Мабуть, відступати відразу все-таки небажано, але якщо аж геть ніяк, то залишати спілкування на такому відносно далекому рівні. Про варіанти розриву спілкування з цієї причини не чула, мабуть, це все-таки малоймовірно. В будь-якому випадку треба усвідомлювати, що встановити контакт може бути дійсно дуже нелегко, особливо якщо дитина вже старша і має негативний досвід спілкування у минулому житті.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Дикий Ёж 01 января 2013, 13:24

Дело в том, что вот так заочно стать шефом для какого-то неизвестного ребенка - большой риск и ответственность. Не зная, что это за ребенок, потом может попросту не получиться наладить контакт. По мне гораздо удобнее процедура, которую описала Дина - когда человек ездит на волонтерские мероприятия и, возможно, встречает ребенка, с которым устанавливается связь и в дальнейшем желание стать его другом.

Дикий Ёж Награды:   

Благодарность за помощь Помощь в оформлении места в Справочнике

Рукодельница Награда вручена за удивительное мастерство, проявляемое в рукоделии (вязание). За творческое чутьё и неиссякаемую фантазию.

Супер мама

Цитата: #10114 jozh 01 января 2013, 13:31

Воно зручніше для дорослих, але не факт, що краще для дітей. Я не знаю ідеального рішення. Але схожі проблеми виникають і у процедурах всиновлення, і там так саме люди піднімають питання: а чи не краще, щоб ми поїхали подивилися на всіх діток, та й вибрали. Але питання ці виникають, а процедура залишається саме такою, як є. Бо в першу чергу треба думати про почуття дитини, а вже потім про зручності дорослих.

Счастливее многих я, тех, кто не знает что это такое -
когда обнимают 3 пары ручонок, 3 носика сладких,
целуешь, целуешь, целуешь 6 пяток,
3 попы, 6 щечек и 30 пар пальчиков
дочурки моей и сыночков двух, зайчиков!

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Дикий Ёж 01 января 2013, 13:34

Если интересуется лишь для галочки, а, выходя из интерната, вздыхает с облегчением и забывает о чем говорили?

Уточню - листування йде звичайними листами. Паперовими, у конвертиках.   І, до речі, у конвертик треба вкладати ще й конверт зі своєю зворотньою адресою, бо у дітей з держзакладів рідко коли є можливість самостійно купити конверти.
Звісно, ніхто не буде руки викручувати та забороняти електронну пошту, але просто, як Ви це уявляєте технічно?

mamatanya Награды:   

Рукодельница Настоящая мастерица! Её работы всегда очень красивы и со вкусом оформлены.

Цитата: #10114 Дикий Ёж 01 января 2013, 13:34

Наташа, вы думаете, что ребенку будет лучше, если с ней общается человек через силу? Если интересуется лишь для галочки, а, выходя из интерната, вздыхает с облегчением и забывает о чем говорили? Невозможно заставить себя кого-то полюбить. Равно как и этот взрослый может быть неприятен ребенку.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 mamatanya 01 января 2013, 16:04

меня первый шаг больше всего пугает. мне он и со взрослыми людьми тяжело дается, а с детьми...

а еще ведь рядом другие дети, с которыми тоже пересекаться придется, но как-то держать  дистанцию, чтоб не обнадеживать напрасно

Маю точно такі самі страхи.  Але мені зараз вже легше, бо маю досвід всиновлення, і відповідно досвід тих самих перших контактів, не обнадіювання дарма, і так далі. Правда, не знаю, чи можна переносити той досвід на ситуацію з шефством, чи тут нічого спільного.

Китиха Семья:

Олег сын

Возраст: 33 года 3 месяца 21 день

Учится: Еще не учимся

Анна дочка

Возраст: 14 лет 6 месяцев 27 дней

Учится: Детский сад № 148 Катюша

      Награды:   

Активный пользователь Умная и обаятельная, с отличным чувством юмора. Никогда не изменяет своим интересам, дает искренние советы. Пишет интересно, корректно, обосновывает свою точку зрения.

Цитата: #10114 jozh 01 января 2013, 13:48

Уточню - листування йде звичайними листами. Паперовими, у конвертиках.   І, до речі, у конвертик треба вкладати ще й конверт зі своєю зворотньою адресою, бо у дітей з держзакладів рідко коли є можливість самостійно купити конверти.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Китиха 01 января 2013, 18:15

Дикий Еж написала интернАту, а не інтернЕту))) А я як раз хотіла спитати - доходять до дітей звичайні листи паперові в конвертиках? Напевне, ми вже розучилися писати, відсилати та отримувати такі листи, тому трохи дивно. І ідея вкладати зворотній - дійсно ідея, я і не подумала((((

Упс, точно, інтернАту. Зовсім вже заінтернЕтилась.

Листи нормально доходять, посилки теж. Хоча проблеми інколи бувають, тому куратори постійно уточнюють з директором, які листи/посилки прийшли, і пишуть на форумі список. Ну, щоб шефи знали, що дитина все отримала.
Мої лист та посилка прийшли буквально за три дні, а так може бути до двох тижнів, якщо здалеку. Лист я просто вкинула в поштову скриньку, а посилку відправляла на пошті. Відповіді, правда, ще не отримала жодної, та я й не надіялася на це так швидко.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Китиха 01 января 2013, 18:15

Може вискажу побоювання багатьох, може, тільки свої - бояться люди занадто великої прив"язаності від дитини у відповідь, на яку не готові відповісти в повній мірі, а відмовити вже не мають права

Побоювання правильне, і це говорить лише про те, що людина дійсно підходить до справи серйозно.
Але, повторюсь, частіше проблема аж геть навпаки - "розтормошити" дитину хоч на якісь зустрічні дії.
А також ще одна проблема - стримувати дитину, якщо вона пробує перевести спілкування у такі собі маніпуляції з метою отримати від шефа побільше благ, в першу чергу матеріальних. Не всі, і не завжди, але знати про таку ймовірність треба, бо, на жаль, інтернатна система (система як така, а не окремі люди в ній) виховує іменно такий підхід у дітей.   Маніпулятивний підхід може включати в себе і таку підвищену емоційність при зустрічі, і заглядання у очі шефові, і підлизування, і називання "мамою", і плач при розставанні, і так далі - тобто практично вся та сама поведінка, що й при щирих близьких відносинах. Але при цьому це все буде наносне, поверхневе. І я не маю простої відповіді, як відрізнити одне від іншого. Хіба що, для цього треба перш за все бути чесним як самим перед собою, так і перед дитиною.

Щодо "відмовити вже не мають права" - якщо нічого не обіцяли, то мають право відмовити. Тільки зробити це треба коректно, звісно. Як саме - то вже виходячи з конкретної ситуації, але знову ж таки, чесність у відносинах - найкращий порадник. Наприклад, якщо дитина почне просити, щоб її забрали назавжди, а ви це не можете з таких-то причин, то так і пояснити.
Та мені здається, тут вже ми заберемося в загально-психологічні дебрі відносин як таких - дружніх, сусідських, загальнолюдських, так що тут вже кожен буде вирішувати виходячи з власного світогляду, принципів і так далі, спільних правил тут, мабуть, і не буде.

Vakar Семья:

Миша сын

Возраст: 10 лет 5 месяцев 23 дня

Учится: Еще не учимся

Ярослав муж

Возраст: 43 года 9 месяцев 26 дней

Род занятий: **

     

Цитата: #10114 Orchid 01 января 2013, 10:47

Що буде після виходу підлітка із цього закладу? Як не обірвати цю стабільність?

Кондитерские украшения и сырье Мой бывший ник - Kissa

Китиха Семья:

Олег сын

Возраст: 33 года 3 месяца 21 день

Учится: Еще не учимся

Анна дочка

Возраст: 14 лет 6 месяцев 27 дней

Учится: Детский сад № 148 Катюша

      Награды:   

Активный пользователь Умная и обаятельная, с отличным чувством юмора. Никогда не изменяет своим интересам, дает искренние советы. Пишет интересно, корректно, обосновывает свою точку зрения.

Цитата: #10114 Vakar 01 января 2013, 21:22

Я считаю, что Дина и девочки делают большую работу - они дарят детям РАДОСТЬ!! Хоть капельку счастливого детства.  А вот даже при всем моём жизненном оптимизме - мне мало верится, что планы помочь детям во взрослой жизни или те же ПЛАНЫ на посещения раз в месяц , а то и реже -принесут им бОльшую радость. Они дети сегодня -и хотят рисовать, получать подарки сегодня.   А глобально смотреть в будущее можно по разному - но, часто это так и остается нереализованными планами. 

Пока кто-то стороит планы и смотрит на проблему под разными акцентами - кто-то уже делает свою работу и приносит детям счастье. Пусть и не кричит о их глобальных результатах.

Китиха Семья:

Олег сын

Возраст: 33 года 3 месяца 21 день

Учится: Еще не учимся

Анна дочка

Возраст: 14 лет 6 месяцев 27 дней

Учится: Детский сад № 148 Катюша

      Награды:   

Активный пользователь Умная и обаятельная, с отличным чувством юмора. Никогда не изменяет своим интересам, дает искренние советы. Пишет интересно, корректно, обосновывает свою точку зрения.

Цитата: #10114 jozh 01 января 2013, 18:52

Відповіді, правда, ще не отримала жодної, та я й не надіялася на це так швидко.

Китиха Семья:

Олег сын

Возраст: 33 года 3 месяца 21 день

Учится: Еще не учимся

Анна дочка

Возраст: 14 лет 6 месяцев 27 дней

Учится: Детский сад № 148 Катюша

      Награды:   

Активный пользователь Умная и обаятельная, с отличным чувством юмора. Никогда не изменяет своим интересам, дает искренние советы. Пишет интересно, корректно, обосновывает свою точку зрения.

Цитата: #10114 jozh 01 января 2013, 19:18

Наприклад, якщо дитина почне просити, щоб її забрали назавжди, а ви це не можете з таких-то причин, то так і пояснити.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Китиха 02 января 2013, 06:58

А дитина 5-6 років, ще й, як я зрозуміла, з неблагополучної сім"ї, зможе прочитати і відповісти?

Дуже в цьому сумніваюсь. Я роблю ставку на особисті зустрічі, а листування - то швидше як додаткова підтримка. Маю надію, що хоч одного малюночка з каракулів якогось все-таки отримаю.

jozh Награды:   

Активный пользователь Яркая и активная жительница форума Мама! Принимает участие в обсуждении практически всех тем форума, имеет свою точку зрения, которую очень умело и аргументированно отстаивает, умеет говорить правду в глаза, что является очень редким качеством.

Цитата: #10114 Китиха 02 января 2013, 07:00

Так і пояснити - не хочу собі проблем?

А це дійсно Ваша основна причина?
З таким настроєм люди рідко коли взагалі влізають у добродійність. Бо будь-яка добродійність, навіть найлегша та найпростіша, це все-таки створення собі додаткових складнощів у житті, не розраховуючи на якісь бонуси від того, крім, можливо, позитивних емоцій та усвідомлення того, що твої зусилля роблять світ та чиєсь життя хоч трошки кращим.

Тому, я думаю, якщо добренько в собі покопатись, то виявиться, що причини інші, і може бути не одна. Страх не справитися, неготовність моральна або фізична (відсутність умов житлових тощо), не настільки близькі відносини (щоб впускати по суті чужу людину в своє життя), звичний образ життя, який не дозволяє включити туди дитину, і так далі. І я б не сказала, що ці всі причини якісь нехороші чи там варті засудження - це якраз нормально. Найважче, мабуть, це підібрати слова так, щоб не ранити дитину.

Але тут маємо деяку аналогію, хоча й не у всьому повну. Ми так чи інакше знайомимося з людьми, створюємо якісь відносини, дружимо, в тому числі і з представниками протилежної статі. І не так вже й рідко буває, що хтось зізнається нам у коханні, робить нам пропозицію вийти за нього заміж, а ти не готова до цього, бо не відчуваєш подібного почуття. Допустімо, ми розглядаємо варіанти, що сама незаміжня, тобто зовнішніх обмежень немає. І що? Виходити заміж, щоб не образити? Чи через ймовірність таких ситуацій взагалі ні з ким не знайомитись та не дружити, а то раптом таке станеться, і ти ні за що образиш хорошу людину? Ні, звичайно. Правильним виходом буде іменно постаратись пояснити, і при цьому не втратити друга. Правда, ніхто не каже, що це легко, і часто-густо після такого і дружба може зіпсуватись. А у випадку з дитиною ще складніше, бо дитяча психіка більш ранима, а у дітей з дитбудинків то й взагалі. Але ж хіба це аргумент на користь того, щоб взагалі не дружити, не спілкуватися?

Китиха Семья:

Олег сын

Возраст: 33 года 3 месяца 21 день

Учится: Еще не учимся

Анна дочка

Возраст: 14 лет 6 месяцев 27 дней

Учится: Детский сад № 148 Катюша

      Награды:   

Активный пользователь Умная и обаятельная, с отличным чувством юмора. Никогда не изменяет своим интересам, дает искренние советы. Пишет интересно, корректно, обосновывает свою точку зрения.

Цитата: #10114 jozh 02 января 2013, 09:26

Найважче, мабуть, це підібрати слова так, щоб не ранити дитину.
А у випадку з дитиною ще складніше, бо дитяча психіка більш ранима, а у дітей з дитбудинків то й взагалі.