Можливо, гормони, можливо, через недосип, стрес, ось така реакція організму та психики. До психолога можна і піти, якщо Ви знаєте хорошого, і відчуваєте, що це Вас заспокоїть. Але не обов'язково, якщо не хочете туди йти. Рідним це розказувати теж не обов'язково, якщо не хочете. Але якщо хочеться комусь виговоритися, то можна.Як варіант, ще спробуйте в нормальному (не панічному) стані уявити собі третю дитину, яка вона, чи дійсно присутня у Вашому житті на якомусь підсвідомому рівні. Хтозна, можливо, Ви дійсно хочете третю дитину, тільки не дозволяєте собі цього бажання через об'єктивні обставини. Тобто десь колись собі постановили, що лише двоє дітей, і досить, і після народження другої дитини пішла ота паніка через усвідомлення того, наче більше дітей не буде. Якщо десь в собі відчуєте, що це можливо таке, що хочеться третьої, то пообіцяйте собі повернутися до цього питання, подумати про третю дитину після того, як підросте друга. Це я так, накидую гіпотези та варіанти, як воно у Вас насправді - я не знаю, але надіюсь, мої підказки допоможуть розібратися у собі.


, а мені - Ну ти ж щось говорила, а я така - Я говорила???
Але не пішла в психологи, бо відчула, що це в мене забирає величезну купу сил та енергії. Я не можу відсторонюватися, я буду вся там, у проблемі клієнта, сприймаю близько до серця. Два-три місяці щільненької роботи психологом - і сама буду в дурці однозначно. 

.мне теперь не страшно
Все реально важливе я вивчила до того, у реальних практиків, в реальному житті. Офіційна ж наша психологія в купі питань ой як далеко від реального життя.
