Щойно повернулася з автопробігу. Давали тільки прапорці тим, у кого своїх немає. А, ще скотч. Все це роздавали рядові учасники, які просто подбали про інших. Грошей не роздавали, більше того, порадили нести все, чим хочеться допомогти, в штаб ополчення чи на завтрішню акцію на площі Перемоги (здається о 12).
Машини були, зрозуміло, наші. Скоро з'являться докладні фоторепортажи на наших сайтах - самі побачите.

upd: ось тут http://nikvesti.com/news/politics/50705 є фотки з початку пробігу, на деяких видно номери - всі миколаївські.

В нас в військоматі запитували телефони, записали і домашній, і мобільні. Казали, що зв'язиватимуться за будь-яким, який є.

Я на такі пости і в коментах до таких новин пишу посилання на наші новини про антивоєнний мітинг.

ой, знов невдобно получілось...
то солдатські матері - місцеві депутатки з двома доньками та дівчатка по 20 років, то "космополіти", яким і Одеса, і Харків рідні міста.

Моя подруга живе на Лівобережній в Києві. Майдан вона побачила на початку лютого, коли я знов була в Києві і цього разу вже навмисно її з сином туди привезла. Барикади вона синові показала кілька днів тому, вже після Інститутської, зміни влади і т.д. В неї на станції метро Лівобережній теж не було ані сотень самооборонців весь цей час аж до перемоги, коли пішли боронити спальники від тітушні, ані беркутів із калашами, ані ВВшників в памперсах.

Це та ж стара гебісська школа. Перший фактор, який використовують: в кожному суспільстві є високий ввідсоток людей, готових лякатися і діяти імпульсивно. Другий фактор: якщо ворога немає, в нього можна перевдягнутися. Так червоноармійці знищували селя, перевдягнувшись в бійців УПА. Так же сьогодні, бандитам наказано називатися ПС, самообороною і нападати на мирних громадян. Розповсюджуються ідіотські звернення, заклики і листівки.
Можна пропонувати переляканим цими листовками йти в міліцію, телефонувати в міліцію, дільничному, тобто діяти так, як має діяти громадянин, який стикається з протизаконними діями. Бояться телефонувати самі, телефонуйте при них, так і кажіть черговому, що знайома розповідає таке і таке, сама не може, боїться, плаче, тому телефоную я. Факти такі-то. Що робити?
Якщо є інфа про протиправні дії правого сектору, телефонуйте їхнім координаторам: https://www.facebook.com/RightSectorUkraine , https://vk.com/public62043361 , вони, по-перше, скажуть, чи це вони, по-друге, зреагують на гарячу точку.

http://nikvesti.com/news/politics/50438 - сепаратистам відмовили в місцях в виконкомі

Не бездіять. В суботу в нас мав бути той же сценарій, який був в Харкові, поширювалися чутки для створення паніки: про захоплений аеропорт і інше. За день, об'єднавши сили силових структур і партійних організацій, вдалося поламати плани сепаратистів, убезпечити наші військові бази, стратегічний аеропорт від захоплення.
Зрозуміло, що у прямому ефірі ніхто ці засідання штабів не транслює, з наочних причин не звітує, що робиться, ким і де. Бо цю інформацію отримають не тільки гідні громадяни України, а і запроданці.
Задач безліч, силовики і нова влада діють по найгарячіших питаннях.
Не забувайте - одна з головних задач: не допустити повторення грузинського сценарія в Україні. Агресор тільки і чекає приводу. Ця наволоч розпочала воєнні дії, не оголосивши війну де юре. Його військові не мають знаків розпізнавання, не заявляють себе військовими РФ і це цинічно називається відсутністю доказів присутності російських військових в Криму. Щойно пролунає перший постріл з нашого боку, щойно відбудуться перші різкі і агресивні дії, це буде, як і в Грузії названо приводом для "прінуждєнія к міру". Тому зараз найважче: гра нервів, витримки і дипломатії, при цьому ми, населення, змушені бути в інформаційному вакуумі, не отримаємо того, що вже стало звичним за ці 3 місяці, і те, що дратувало - розповідей про наміри, мотиви, конкретні імена тощо.

Мій бізнес-партнер офіцер в Криму. Їхню частину захопили. Їм поставили вибір: або присягати Росії (не якомусь там уряду Криму, а саме РФ!!!), або за 5 хвилин покинути частину, або... Окупанти у повній амуніції, такої якості, яку наші тільки в кіно бачили, з явною чисельною перевагою. В нього троє дітей, наймолодшій - кілька місяців. Він відповів, що присягав вже одного разу в своєму житті, другої присяги бути не може і залишив територію частини.
Це братній народ допомагати прийшов?! Це дружні стосунки і захист?!
Вчора я вже була в військоматі, записалася в добровольці. За місяць я з людини, яка не була готова бажати смерті вбивцям свого батька, каралася навіть за думки про таке, перетворилася на людину, яка точно знає, що вбиватиме загарбників, щойно буде така потреба чи необхідність.
Вмене російське прізвище, української крові в мені пара крапель, мій чоловік - за кров'ю на 3/4 росіянин, наш син, відповідно, теж з переважанням російської крові. Але ми УКРАЇНЦІ! І нам треба боронити своє життя і свою землю від Росії. Кожний, хто вважає Росію, рятівницею, правою в цій ситуації, - мій особистий ворог.

Не нужно меня защищать. Если нынешнее правительство меня не устроит, я выйду на украинский майдан и решу вопрос без участия фашистской рассэи! По-русски - дабы показать, что моя русскоязычность не требует защиты, а вот возможность жить и говорить по-украински - очень даже требует защиты и поддержки.