Духовні надбання, інтелектуальний розвиток нації неможливі без мови. Мова - це основа цілісності народу.

Ось далеко не повний перелік "злочинів" проти української мови за понад 350 років.

1667р. - цар Олексій забороняє друкувати книжки на території України. Вочевидь не лише зміст, а навіть мова українських видань були "огидними" Московській державі.

1689р. - Києво-Печерській лаврі заборонено друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.

1690р. - проголошена московським патріархом "анафема" на книги писані українською мовою.

1693р. - повна заборона привозити до Москви українські книжки.

1709р. - Петро І видав указ про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.

1720р. - указ "О именовании Киево-Печерского и Черниговского монастырей, во всех книгах, Етавропигиею Всероссийских Патриархов, и о непечатании новых книг без позволения Дуговной Коллегии". Цим указом заборонялось уживання у друку української мови й українського правопису.

Під час правління Петра І запроваджувалась цензура при друкуванні українських книжок (до цього українці уяви не мали що це таке).Але найбільша трагедія для української мови - заступлення кирилицю гражданкою, яка зовсім не відповідала фонетико-морфологічній природі нашої мови, поєднання її з граматичними законами російської мови.

З 1700рр аж до кінця XVIII cт. майже жодної книжки українською мовою не було надруковано!

1729р. - указ Петра ІІ щодо переписування з українською мови на російську всі державні постанови та розпорядження.

1731р. - імператриця Анна Іоанівна вимагала вилучити усі книги старого українського друку; навчання, наукові твори слід викладати виключно "великодержавною" мовою.

За часів правління російської імператриці (німкені за громадянством) Катерини ІІ (1762-1796)заборонялось викладати українською мовою спочатку в Києво-Могилянській академії, згодом в усіх навчальних закладах; службу Божу в усіх православних церквах імперії правити лише російською мовою.

1769р. - Синод російської православної церкви заборонив друкувати й використовувати український Буквар.

1786р. - українська мова - це російська, спотворена польскою. Саме так значиться у "порівняльному словнику усіх мов".

1817р. - запровадження викладання польською мовою в усіх початкових та вищих народних школах Галичини Австро-Угорської імперії.

1838р. - розпочав роботу комітет внутрішньої цензури в Києві. цей орган контролював усі друкарні, що входили до Київського навчального округу. Заборонялось, навіть, вик

окремих літер української абетки!

1859р. - австро-угорська влада заступила латинською українську абетку на Буковині та у Східній Галичині.

1863р. - таємний циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва, за яким заборонялось навчання в освітніх закладах українською мовою, друкування книг духовного змісту, навчальних й для народного читання українською мовою.

1876р. - 30 травня російський імператор Олександр ІІ видав у місті Емсі, в Німеччині таємний указ про заборону друкування та розповсюджування книжок українською мовою, який суворо забороняв: пропуск на територію Російської імперії з-за кордону будь-яких книжок, журналів, газет тощо, друкованих українською мовою; друкування всякого роду книжок українською мовою, передусім оригінальних творів і перекладів, крім історичних документів і творів белетристики (художньої літератури), та й то тільки з використанням російського правопису; ставити театральні вистави та проводити різноманітні доповіді чи лекції й видавати друком українські тексти до музичних творів українською мовою. При цьому зазначалося, щоби кожний рукопис українською мовою переглядало Головне управління цензури в справах друку в Петербурзі.

1888р. - заборона вживання української мови в офіційних установах та хрещення дітей українськими іменами.

1895р. - заборонено друкувати українські книжки для дітей.

1907р. - урядом ліквідовано український періодичний друк, конфісковано видану під час революції (1905-1907) українську літературу.

1914р. - зруйновано книгозбірні Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

1930р. - "пацифікація" в Галичині: репресивні акції Польщі проти української людності, провідних діячив політичного та культурного життя.

1933р. - постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації, розпочатої на початку 20рр. ХХст.

1938р. - постанова "Про обов"язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".

1958р. - Верховна Рада УРСР ухвалила закон спрямований на посилення зросійщення України (зокрема про не обов'язкове, а "за бажанням батьків" вивчення української мови в російських школах України).

1978р. - директива колегії Міносвіти УРСР про "Удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки".

1983р. - постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови у школах та виплату 16% надвишки до платні вчителям російської мови та літератури.

1989р. - постанова ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову в СРСР (російську). За рік по тому вийшла постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.

Згадаймо ще фізичне знищення, арешти поетів, філософів, громадських та культурних діячив нашої Батьківщини за останні століття. Насильницьку депортацію українців до інших регіонів, позбавлення пересічних громадян навчання та спілкування на рідній мові, можливості вивчати свою рідну історію (закриття україномовних шкіл інших навчальних закладів, ліквідація культурних товариств тощо).