А психологи кажуть, що обійми з друзями (тобто не лише з власним чоловіком/дружиною), навпаки, життєво необхідні.

Стрес зменшує, настрій підіймає, імунітет підсилює, як наслідок, хвороби менше атакують...
Та не в цьому справа. Комусь ті обійми треба, комусь не треба. Я ще раз акцентую увагу на ролі чоловіка. Є два варіанти вирішення ситуації - або він заспокоює дружину, або стримує подругу. В обох випадках подрузі немає ніякої необхідності шукати щось там у очах дружини, і взагалі придумувати собі бозна що. Скажіть мені, чому акцент робиться все-таки на діях подруги, а не чоловіка?
Є ще третій варіант, коли чоловік хоче обіймати подругу, хоча дружина проти. Я не буду брати до уваги якісь думки про такого чоловіка, але скажіть мені, чому знову ж таки подруга повинна вирішувати цю суто сімейну проблему, а не чоловік? Можна сказати, що вона є причиною, - ну а як завтра дружина почне ревнувати через те, що чоловік подивиться на неї, чи просто буде в її присутності, чи й працюють разом, - що, їй треба почати ховатися, і взагалі краще звільнитися та поїхати подалі, щоб не тривожити дружину? Так, я доводжу приклади до маразму, але хочу проілюструвати, що це все по суті проблема одного плану. Тобто це все задача саме чоловіка, і саме чоловік повинен вирішувати, як йому з кимось спілкуватися. І у випадку змін сказати це подругам, і так далі. А не подруга повинна різко навчитися читати думки та настрій, в тому числі пройти курси фізіогноміки і сімейного психотерапевта... Я не розумію, навіщо все це ускладнювати?

Проблеми немає взагалі, якщо ми вважаємо, що чоловік достатньо розумна істота, щоб вирішити цю проблему самостійно. Ну а якщо так не вважати, то дійсно, проблем вистачатиме... Але особисто я з такими чоловіками за власним бажанням не спілкуюсь, тим паче близько, тож якщо раптом хтось має подібного чоловіка, особисто мене можете не боятися, - я точно за кілометр не підійду.