Надійшов час дитині йти до дитячого садка. У цьому випадку перед люблячими батьками та турботливими педагогами постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем серед інших хлопчаків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги? Тобто, як відбудеться адаптація до дитячого садка у конкретної дитини? Розкриємо особливості цього процесу.

Адаптація − це пристосування організму до нових обставин. Для дитини дошкільний заклад є тим новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних рис характеру дитини, від сімейного ставлення до цього процесу, від умов перебування дитини в дошкільному закладі.

Тому лише у співпраці батьків і педагогів дитячого садка можна полегшити період адаптації для дитини. Адже кожна дитина звикає до дошкільного закладу своєрідно.

Діти 2-3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою. Це негативно впливає на захисні сили дитячого організму, тому дитина в цей період частіше хворіє, в неї може розвинутися невроз.

Існує парадокс − чим більше розвинутий емоційний зв'язок з матір’ю, тим важче відбуватиметься адаптація. Для емоційно нерозвинених дітей адаптація, навпаки, відбувається легше − у них немає сформованої прихильності до матері.

Вельми важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо, ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.

Гірше від усіх почуваються у період адаптації до дитячого садка діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини і починає заставляти дитину щось робити скоріше, то стрес виявляється ще сильніше. У результаті дитина стає загальмованою і в’ялою, байдужою.

Вихователям слід звернути більше уваги на дитину, в якої є проблеми з адаптацією, щоб допомогти їй подолати цей період. Проте й батьки мають пам’ятати, що фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути конфлікти в сім’ї, сварки батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються.

У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоб адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни, сприяти формуванню у нього навичок адаптованої поведінки та самообслуговування.

Щоб не посилювати стресову ситуацію, медичне обстеження та медичні профілактичні щеплення потрібно зробити дитині заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до її вступу до дошкільного закладу.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та садку. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. З цією метою батьки знайомляться з умовами життя дітей у групі, а вихователі знайомляться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальними особливостями, звичками.

Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме імена вихователів, познайомиться з декількома дітьми з групи ще до приходу у дошкільний заклад. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку у дошкільному навчальному закладі.

Якщо дитина в сім'ї часто хворіє, має страхи, то її входження в групу має бути поступовим. Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), слід, за домовленістю з адміністрацією, приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Також дитину слід ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до всього, з чим повʼязана нова для дитини життєва ситуація. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого є в садочку. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини, час перебування у групі одноліток можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, розвивальні ігри, емоційно забарвлюючи їх, щоб дитина не почувала себе скуто, напружено.

Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а ось теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервову напругу. Легенький масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном. Тривале перебування на свіжому повітрі та достатній час для самостійної рухової діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини.

Ефективна адаптація маляти до дошкільного закладу прямопропорційно пов’язана з щоденним ритуалом підйому вранці й зборами у дитячий садок. Іноді маляті важко прокидатися рано вранці! Тільки уявіть собі: не хочеться відкривати сонні очки; вставати з під теплої ковдри. А тут ще мама квапить: «Вставай, швидше, запізнимося!» Як багато одягу треба надіти та ще нічого не наплутати. А ці маленькі підступні ґудзички − такі слизькі, неслухняні. Ось і доводиться малюку йти на хитрощі: «Я захворів, не можна йти у садок!», «У мене ручки болять», «Старенький я став, не можу одягатися». Але мама сердиться, торсає, покрикує.

Де вже узятися гарному настрою. І в групу приходить похмурий чоловічок − це в кращому разі. А в гіршому − сльози, істерика. І мама йде на роботу засмучена, і маля травмоване. Не хочеться йому ні грати з іншими дітьми, ні займатися з вихователем, навіть апетит пропадає. А якщо таке продовжується день за днем, та ще і здоров’я у малюка не міцне? До ослабленої дитинки, що потьмяніла від нервових переживань, починають «липнути» хвороби.

Безперечно корисно для адаптації, коли дитина приходить у дитячий садок з гарним настроєм, без вантажу негативних емоцій. Це не так вже і важко: слід тільки ставити інтереси малюка на перше місце. Він повинен зустрічати ранок з посмішкою, і батьки мають все для цього зробити. Секрет простий. Діти по своїй суті оптимісти. Їм, як сонячне світло, необхідні радісні відчуття, життєво важливе очікування майбутнього свята. Пробудження має давати дитині частку радості й тепла. Слід ласкаво доторкніться до «соні», погладити голівоньку, ручки, спинку, ніжки. П’яти можна злегка полоскотати: «Ой, до тебе лоскіт прийшов!».

Допоможе і щоденний прийом вітамінів: «Дивися, якийсь колобок котиться. Та це ж вітамінка! Від тата пішла, від мами пішла, а до Василька прийшла. Тільки, щоб її спіймати, потрібно встати, вмиватися, одягнутися». Якщо процес одягання займає багато часу, слід підняти малюка  на 10 хвилин раніше. Цей час піде на те, щоб одягнутися без поспіху.

Не слід підкуповувати дитину обіцянками придбати щось по дорозі у садочок, адже малюк отримує задоволення від теплих рук мами, її ласкавого голосу, ніжності. Велике значення мають розповіді батьків про дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти дитині «райського» життя в дошкільному закладі. І те, й інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина стикається у дитячому садку. А ось що обов’язково потрібно маляті – це запорука того, що матуся піде на роботу, попрацює й обов’язково прийде до садочку за своїм «сонечком», й вони підуть разом до дому.

По дорозі у дитячий садок, батьки можуть запропонувати дитині разом робити цікаві відкриття, відмічати щось нове, якісь зміни в звичайних предметах, щоб дорога у дитячий садок кожен раз була неповторною й радісною.

По дорозі із дошкільного закладу слід частіше акцентувати увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими у дитячому садку, розпитувати дитину про її враження. Варто розмовляти з малюком упевненим, бадьорим тоном, не боятися ласкавих слів, похвали.

Вихователям у групі також слід підтримувати малого запевненнями в тому, що рідні люблять його й незабаром прийдуть за ним: «Ось зроблять всі свої дорослі справи й прибіжать у садочок швидко-швидко». Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх. Дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день, адже й у  вечірні години у дітлахів немало цікавих справ – розваги, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.

Вихователь може запропонувати дитині брати з собою до садочку щось з домашніх речей: іграшку, якусь улюблену дрібничку. Вони додадуть маляті у групі однолітків упевненості в собі, нагадають про рідний дім, матусю.

Дитина раннього віку виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому фактичний рівень її можливостей, не на тому рівні, щоб вона могла робити це без допомоги дорослих. Завдання педагогів та батьків під час адаптації до дошкільного закладу – підтримувати прагнення малюка до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищити віру дитини у власні сили, допомогти малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності.

Маленька дитина має знати, в яких випадках їй варто звертатися за допомогою до дорослого. Усі ці знання вона може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками. Чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина до відвідування групи одноліток, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка.

Досить важливим є необхідність привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця тощо).

Чому ж оптимально можна навчити 2-3 річну дитину?

Вмиватися. З незначною допомогою дорослого вчити мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, звертатися по допомогу до вихователя у разі утруднень. Тримати ложку у робочій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку.

Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, засвоювати шнуровку, блискавки. Знати свої речі, радіти чистому одягу.

Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшками, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити все необхідне для купання іграшок.

Користуватися горщиком. Знати, що горщик це індивідуальна річ й дитина може користуватися ним у разі потреби.

Тож, підсумовуючи вищевикладене, перерахуємо умови ефективної адаптації малюка до дошкільного закладу:

·        своєчасне інформування малюка про зміни у його житті, створення позитивної установки на відвідування дитячого колективу, підтримування бажання дитини йти у садок;

·        взаємопорозуміння між батьками та працівниками дошкільного закладу, адже, якщо дитина його відчуває, вона швидше звикає до нових умов життя;

·        поступове збільшення часу перебування дитини у групі дошкільного закладу, наближення домашнього режиму до садкового;

·        вчасне проведення всіх профілактичних медичних заходів;

·        зменшення емоційного навантаження за рахунок сприятливої атмосфери в родинному колі;

·        навчання дитини елементарним навичкам самообслуговування та дотримання гігієни.

Що треба робити батькам, щоб прискорити адаптацію дитини до дитячого садка:

·        говорити дитині, що вона вже доросла, і відвідування дитячого садка це її «доросла справа»;

·        спланувати та реалізувати поступове збільшення часу перебування дитини у віковій групі дитячого садка;

·        більше спілкуватися з дитиною після відвідування садка, гратися в ігри;

·        давати у садок із собою улюблені іграшки, речі;

·        повідомляти вихователю про особливі звички дитини;

·        довіряти працівникам установи;

·        зробити ранішнє пробудження дитини й дорогу до дитячого садка цікавою та радісною;

·        забирати дитину з дитячого садка у доброму гуморі та з посмішкою;

·        цікавитися у вихователя та дитини справами, що відбувалися у групі, яку відвідує дитина;

·        підтримувати самостійність дитини вдома.

Чого не слід робити у родинному колі:

·        негативно відгукуватися про спеціалістів закладу;

·        наказувати дитину вдома за капризи в садку;

·        виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка;

·        забороняти контакти з іншими дітьми;

·        залякувати дитину дитячим садком.

Добре, якщо між батьками та вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя складуться довірчі стосунки, адже це є запорукою довір'я дитини до вихователя, що у свою чергу є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.