Интервью с jozh

Jozh, во-первых хочу начать с комплимента. Вы - очень приятный и толковый собеседник! Так держать и далее!
Теперь вопросы:
Как давно Вы  в Первомайске? И как получилось по жизни, что вы там теперь живете? (Я не могла не задать этот вопрос)
Какие самые важные принципы Ваши в воспитании детей?

Дякую за комплімент, мені дійсно приємно те читати.

За правилами я маю відповідати цитатами на кожне окреме запитання, але нинішні обмеження форуму те не дозволяють, тож прошу вибачення.

>Как давно Вы  в Первомайске?
>И как получилось по жизни, что вы там теперь живете?
Переїхали сюди з Миколаєва влітку 2008 року. В Миколаєві жили два роки, а то того - десь рік "каталися" по Україні, то там, то сям жили потроху, до того - два роки у селі під Києвом, а ще до того - у Києві більше шістнадцяти років, ось як поступила в університет (народилася в райцентрі Житомирської області), так і залишилася було там. В Києві аж геть не сподобалося, так що основним бажанням на протязі всіх цих років було саме втікти з Києва, при цьому не повертаючись до батьків. Коли познайомилася з нинішнім чоловіком, то менше ніж через півроку після знайомства (сама дивуюсь) вже жили разом у новокупленому власному будинку у селі під Києвом. Там було дуже гарно саме по собі (аж до сих пір згадую з деяким жалем - місце просто чудове!), але, як виявилося, надто близька відстань до Києва призводила до того, що люди в тому селі фактично не жили - лише ночували. Не найкраще місце для виховання дітей, тож ми вирішили продавати будинок та шукати краще місце для життя (рахуючи, що робота в нас до території не прив'язана, треба лише інтернет - обмежень в нас не було зовсім). Ну от шукали-шукали, багато поїздили по Україні, потрапили і в Миколаїв спочатку. В це місто просто закохалася!  Трохи пожили там (знімали квартиру), але прийшли до висновку, що за свої фінанси купити будинок у хорошому районі не зможемо, квартиру не хотіли категорично, а варіант села під містом вже проходили, дякуємо, більше не хотіли. Тож стали шукати інші варіанти, але вже щоб недалеко від Миколаєва. І от я поїхала було черговий раз на розвідку в Первомайськ, от просто залишила дочку на чоловіка, сама сіла на маршрутку і поїхала вранці. І коли проїзжала через наші мости у центрі - я в секунду зрозуміла, що ми тут житимемо! Настільки мені стало хороше на душі, коли відчула щось таке рідне, щось своє. Далі просто пішла прямо у місцеве агентство з нерухомості і заявила, що мені треба зняти на кілька місяців будь-що не дуже розвалене і за будь-яку ціну, але прямо сьогодні.   Хлопці молодці, знайшли з другого разу, при тому що тут дійсно важко зняти житло (не знаю чому, але важко, особливо влітку, коли пора абітурієнтів). Через два місяці вже купили тут власний будинок, так і живемо. Не жалію ні крапельки, навпаки, до сих пір дуже задоволена вибором!

>Какие самые важные принципы Ваши в воспитании детей?
1. Чесність, відкриті стосунки з дитиною, довіра. Без цього взагалі нічого не вийде, як не старайся. В тому числі треба вміти визнавати власні помилки, і до дитини теж прислухатися, а не робити з себе авторитет на всі випадки життя незалежно ні від чого.
2. Задача не впихнути в дитину щось таке правильне і побільше, а навчити її самостійно будувати власне життя, базуючись на основних людських цінностях: свобода, любов, взаємоповага тощо. А з конкретикою, як саме жити, вона потім сама розбереться. В тому числі, цей принцип працює і в тому, щоб допомогти дитині розібратися в самій собі, у власному характері, здібностях, інтересах, навчити її користуватися своїми сильними сторонами та компенсувати слабкі, ну і у підлітковому віці також допомогти вибрати власний шлях у майбутню професію.
3. Чіткий баланс свободи/прав і відповідальності/обов'язків. Хочеш більше свободи та прав - без проблем, покажи, що готовий нести відповідний рівень обов'язків та відповідальності! Варіант "з'їсти лише крем з торту" не проходить. Ще таке прислів'я хороше на цю ж тему: "любиш кататися - люби і саночки возити". Звісно, рівень тої самої свободи та відповідальності повинен поступово зростати по мірі розвитку дитини, тут вже треба батькам бути уважними та відслідковувати, до чого вже дитина готова.
Як частковий випадок - чітка ієрархія в сім'ї. Тобто батьки, звичайно, до дитини прислуховуються, враховують її думку, але остаточне рішення залишається за батьками до моменту повноліття дитини. Поки ми несемо відповідальність за дитину - ми й вирішуємо за неї все. В тому числі й те, які саме сфери відповідальності вже готові віддати самій дитині.
4. Вчасно відпустити дитину у доросле життя.

Это твой второй муж? Общается ли дочка с биологическим папой? Я так поняла ты программист. Ты получала какое-то образование или самоучка? 

>Это твой второй муж?
Так

>Общается ли дочка с биологическим папой?
Так, і з врахуванням далекої відстані (він в Києві живе) - досить активно. І в гості приїзджає сюди, і дочка до нього катається, і так по телефону спілкуються. Він сам по собі непогана людина, і турбується про дочку в мірі свого розуміння, так що я не бачила сенсу обмежувати їх спілкування. Вважаю, що наші з ним проблеми у стосунках не повинні впливати на їх особисті стосунки.

>Я так поняла ты программист. Ты получала какое-то образование или самоучка?
Київський університет ім. Тараса Шевченка, факультет прикладної математики, кафедра математичної інформатики, стаціонар.
Правда, щодо саме веб-програмування вже вивчала самостійно, але то вже дрібниці - принципи практично ті ж сами, лише мова програмування інша, от і все.

Какую музыку любишь? Какие фильмы-русские или иностранные? какая несбывшаяся детская мечта?

>Какую музыку любишь?
Щоб не дратувала і за душу чіпляла. Одночасно.
З конкретних груп та виконавців на сьогодні (з часом смаки змінюються): Океан Ельзи, Мандри, Blackmore's Night, Paul Mauriat, Queen, Ночные снайперы, Lama.

>Какие фильмы-русские или иностранные?
Чомусь в останній час почали дратувати американські фільми. Своїм примітивом. Нові російські ніколи не подобалися. Українських, на жаль, навіть не знаю фільмів, хіба що поодинокі варіанти. Дуже люблю більшість радянських фільмів, особливо дитячих. Абсолютно не розумію японські, китайські тощо. Французські - дуже деякі, наприклад, Амелі, або комедійні, але загалом не дуже. Інші європейські теж не дуже знаю, але рідко бачила хороші. Трохи чеські фільми до вподоби, але під настрій.
Загалом, мушу сказати, що в останній час нові фільми взагалі викликають частіше розчарування, незалежно від країни виробника. Почала збирати власну колекцію хороших фільмів, щоб хоч було що дітям запропонувати подивитися, а то ж поки серед того лайна щось хороше знайдеш, то й нічого вже не захочеш.

>какая несбывшаяся детская мечта?
Музична школа.
Я дуже просилася у батьків. В мене слух є такий своєрідний - чітко відрізняю ноти, фальш зразу розпізнаю - але проспівати сама не можу, голос мені не підкоряється (або просто що не вчилася, може й так музичний слух направді є - так і не знаю до сих пір). Тож теоретично могла б навчитися грати на якомусь музичному інструменті, дуже того хотіла. Але батьки сказали, що це мені завадить вчитися у школі (я була відмінниця), то й не пустили. Зараз думаю, що причина була у чомусь іншому, але вже не допитувала батьків, все одно вже не повернеш. Вже у студентські роки трохи пробувала самотужки вчитися грати на гітарі, та грошей на власну гітару не було, а позичати весь час - не напозичаєшся, то так і пройшло мимо.

Кто твои родители? Сколько братьев-сестёр? Какие у вас отношения?

А можно фото Ваше ? (PS: я вообще предлагаю все интервью начинать с фото , чтоб хоть наглядно знать форумчанок)

Последняя прочтенная книга? 

Есть ли хобби? Если есть, какое?

Спасибо.

Батьки за професією - вчителі обоє. Зараз на пенсії вже. Є старша сестра, живе у Києві. Відносини хороші, але спілкуємося відносно рідко, хіба що по телефону більш-менш часто.

А чего вы не выбрали место жительство где-нибудь у моря, в Крыму например?

Біля моря, та й взагалі у курортних місцях, добре відпочивати, але дуже погано жити постійно. Починаючи з непомірно завищених цін на житло, продукти харчування тощо, і закінчуючи хаосом у сезон та вимершим містом у несезон.

1) Если бы предложили хорошую работу, например в Австралии или где-то в другом месте не в Украине, уехала бы?

>1) Если бы предложили хорошую работу, например в Австралии или где-то в другом месте не в Украине, уехала бы?
Ні. За виключенням нашої нинішньої влади, мені й тут добре. Я люблю ці простори, гори, ліси, наших людей (попри все - у нас найкращі люди), наша земля народжує таланти так саме щедро, як і дає нам їжу чи деревину, от лише біда, що не вміємо далі ними розпорядитися. Але то з часом, надіюсь, навчимося. Так, проблеми є, але де їх немає? В тій же Австралії чи будь-де не буде наших проблем, зате будуть свої власні, з якими тим більше я взагалі не буду знати, що робити, бо вони будуть мені нові й незнайомі. До того ж, я впевнена, що втікати від проблем - не вихід. Проблеми підуть слідом за людиною, все одно доженуть, та ще й підсиляться. Всі наші проблеми - перш за все у нашому сприйнятті, у нашій свідомості, а від себе не втечеш.
От якби я не любила свою країну, а сподобалася та ж Австралія чи ще якась країна - переїхала б, не задумуючись, навіть без попередніх пропозицій хорошої роботи. Мені подобається Чехія та Болгарія, - в принципі, могла б поїхати туди, якби була вимушена з якихось причин кидати Україну.

У тебя есть какие-то фобии?

Спасибо за ответы! Исходя из вышенаписанного, еще хочу спросить:  считаете ли Вы себя авантюрным человеком? и еще, я так поняла, что вы  с супругом работаете дома, получается, что вы постоянно вместе. Как удается поддерживать баланс?

>У тебя есть какие-то фобии?
Страх висоти. Незважаючи на це, я умудрилася трохи займатися скелелазанням та альпінізмом. Непередавані відчуття... Побороти не можу, як не намагалася.

>считаете ли Вы себя авантюрным человеком?
Ні крапельки. Звісно, я рідко щось роблю, керуючись лише раціоналізмом та логікою, але до авантюризму то не має жодного відношення. В мене ще досить сильна інтуіція, я також довіряю своїм відчуттям, своєму серцю, плюс прислуховуюсь до порад близьких. Якщо дивитися зі сторони - я досить часто робила і роблю щось таке, що може й шокувати (після того, як я свого часу розказала мамі, що стрибала з парашутом, вона сказала, що вже нічому дивуватися у мені не буде), але всі ті рішення мали під собою абсолютно розумні пояснення. Просто я не люблю стереотипи та звичні шляхи, і на мене мало діє сила людської думки, тож спокійно будую своє життя саме так, як хочу і вважаю правильним для себе, а не так, як воно прийнято у суспільстві.

>и еще, я так поняла, что вы  с супругом работаете дома, получается, что вы постоянно вместе. Как удается поддерживать баланс?
Не зовсім зрозуміла запитання. Який баланс мається на увазі?

Расскажите,как с мужем решились усыновить доцю?как отношения у сестричек?называет ли вас мамой и папой?и вот просто интересно,как выбирали из многих деток,такие люди для меня достойны уважения,вы молодец!