Цитата: Ссылка (16 Февраль 2014 22:07)
Можно я ) Полный список озвучивать не буду, потому как сознательные граждане оппозиционеры объяснили, что мол, сидя дома на диване особо много претензий иметь не положено.
Но все таки
у меня вопрос к оппозиции - почему никто четко не объяснил, что конкретно происходит? Решение
о передаче КМДА и проезда на ул. Грушевского было принято даже без голосования
на Вече. Народ активно у представителей оппозиции интересовался, ему «вежливо»
отвечали такие как Аваков – мол идите
вы, диванные бойцы, боты и заказные комментаторы сами знаете куда, начальство
знает что делает.
Со стороны это выглядит так: сначала оппозиция закон об амнистии хором называет «законом о заложниках»
(все помнят как Тягнибок со сцены надрывался?) и заявляет, что не собирается
выполнять, а тут вдруг здравствуйте – за сутки до истечения срока «опозиція
полишить КМДА та розблокує Грушевського». Яценюк
со сцены лично объявил Грушевского «территорией Майдана». И ни шагу назад, и
пуля в лоб, и бла бла бла - а теперь
оказывается, что «территория мирного протеста» - только Крещатик. Освободили
четыре ОДА, пишут что в одну из них, в Ивано-Франковске уже зашла милиция… я
ничего не понимаю вообще. Существует какой-то хитрый
план оппозиции, и его оглашение будет грозить провалом?
Почему например, когда у того же
Авакова спрашивают, почему свободовцы не потрудились даже убрать за собой и
оставили всей стране любоваться на это
Ссылка этот сознательный и
цивилизованный человек не утруждает себя объяснениями, а просто быстренько
вытирает все неудобные посты и банит их написавших?
Спочатку в пропозиції влади щодо "закону про заручників" йшлося, що мітингувальникі звільняють ВСІ будівлі, розблоковують рух ВСІМА вулицями, а потім почнуть випускати ув'язнених.
Наскільки я зрозуміла, до останнього дня ситуація була патова: майдан не збирався піти, повіривши не чесне слово
регіоналам, регіонали не збиралися йти на поступки. Зрозуміло, що весь цей час йшли якість розмови, хтось кудись втручався. І за добу до закінчення оголошенного законом терміну за участі іноземних дипломатів перемови відбулися і знайшли компроміс. Щодо переліку дипломатів засада - читала це в фейсі у Порошенка, зараз зайшла, не бачу цей запис (чи то він видалив, чи то фейс вирішив за мене, що показувати).
За умовами компромісу було звільнено будівлі, які (тільки не кидайте тапками) не мали важливого інфраструктурного значення для мітингувальників, по Грушевського забезпечено можливість проїзду, але не звільнено повністю. До речі, Майданом я проїзжала пару тижнів тому: з боку прорізної, через пішохідну зону повз готель Козацький на Михайлівську, а за місяць до того там не було проїзду. Один проїзд відкрили тихо, цей відкрили голосно, але ж Майдан не має мети заблокувати транспортний рух Києвом.
Формальне закриття справ неможливе за короткий час: це багато паперів, які мають пройти певні процедури. І, зрозуміло, цим влада викручує руки. Місяць - це довго, але неможливо чогось досягти, нічим не поступившись.
Особисто для себе я вирішила таким чином: щойно я відчуваю незадоволення чиїмось діями, я для себе формулює чіткий опис конкретних дій, які треба було б зробити, щоб отримати результат і не викликати незадоволення. Якщо вдається, то вперед, висловлююсь і пропоную. Якщо ні - то не крякаю.
В цій ситуації депутати не могли говорити з позиції сили, викручувати руки, вони мали вибивати по максимуму, обираючи, чим поступатися. Зрозуміло, що нікого не тішить необхідність чимось поступатися, але сидіти на дупі рівно і потрясати принципами і непорушністю позиції - це красива телекартинка і нульова ефективність :(
Заклики про політичні зміни без участі політиків в мою логіку не вкладаються. Це знов тезіс про кухарку і державу. Я його не підтримую. Добре, Майдан між собою обрав спікера і готовий йому довірити перемовини. На якій підставі цей громадянин вимагатиме негайних зустрічей з депутатами, міністрами, президентом? Як він доведе, що він представляє не 500 осіб, а кілька мільйонів? Є якісь підстави сумніватися, що влада не в такі питання гратиметься, а радісно піде на діалог з громадським активістом чи активом? Навіть якщо перемовини і розпочалися, скільки люди зможуть на рівних розмовляти мовою канцелярита і скільки норм існуючих вже законів утримають в колі уваги, як швидко орієнтуватимуться в тому, що чіпляє їхнє слово чи маленька зміна в формулюваннях? Тут звичайну промову чи статтю пишеш, по 300 разів синоніми в різних кінцях текста переправляєш і речення місцями змінюєш, а в живих перемовинах взагалі напруга дика.
Якщо народ налаштований радикально і прагне рішучих дій, то жодний політик з жодної сцени не зупинить хвилю. Тому давайте чесно, не політики не дозволили "народному гніву змести за тиждень бандитську владу", а це свідомий вибір громади - мирний шлях і зміни важелями правового поля. Але поінформованості, розуміння і довіри до політиків недостатньо, щоб пройти цей шлях без ексцесів всередині протестної громади.
Щотижня я комусь зі знайомих пояснюю, в чому різниця між унітарним і федеративним устроєм, як це виглядає в контексті сьогоднішніх українських реалій, в чому різниця між сьогоднішньою Конституцією і версією 2004 року, чому не приймається швиденько зовсім нова, чому відмова від мандатів не означає нелигітимність Ради і ще багато-багато-багато питань. Тобто питання стосуються не того, що тільки-тільки відбулося, а основних засад політичного устрою країни. Пересічний громадянин не орієнтується в цих питаннях, проте ми чомусь думаємо, що цей пересічний громадянин легко зможе домовитись з безсовісними бандито-політиками з ПР... Я в це не вірю, ("імхо" і ромашечки :)).
