Зараз у дочок обов'язок мити весь посуд (чергують через день), плюс участь у загальному прибиранні раз на тиждень, плюс все, що стосується самообслуговування (наприклад, слідкувати за власним взуттям тощо) та порядку у власних кімнатах - то теж особисті обов'язки. Решта за бажанням або за дорученням, нерегулярно - то доріжки підмести, то допомогти листя позгрібати в саду, то щось на городі, то в будівництві посильну участь приймають, то білизну зняти і так далі.
Як привчала - так особливого "привчання" і не було. У дітей близько 2-3-4 років з'являється природнє бажання допомагати мамі, копіювати дорослих. От і давала дочці віничок підмести, чи там тарілочку помити. У мене навіть купа фоток є з серії "мала господарочка".
А далі воно якось перейшло в звичку, вже більш усвідомлену, от і все. Не без того, щоб були інколи заявочки в стилі "не хочу, ліньки", але я просто не даю можливості їм розвиватися в повноцінні вередування, мовляв - ну як це не хочу, а якщо я не "захочу" їсти приготувати, будеш сидіти голодна? Так що на власному прикладі показуємо, що треба бути відповідальними, ну а так як кількість обов'язків вповні посильна для відповідного віку, то наче все й нормально.
В детском саду развивают только навыки сервировки, уборки игрушек и ухода за растениями....Дома круг таких обязанностей пошире,конечно 
С игрушками пару раз так меня вывел,когда и сам не убирал,и мне на зло ещё больше их разбрасывал,что сидел несколько дней вообще без них.Я была в этот вечер врагом № 1.Объяснила ему,что за игрушками нужно следить,что если она валяется,то на неё можно наступить и она сломается или можно споткнуться, упасть на неё и удариться.Вроде понял,пока всё нормально.Парень у нас с характером.Ругать его бесполезно.Надо только договариваться по-хорошему 
