Моє дитинство пахне борщем. Отаким наваристим, з молодого півника, борщем. Ууууух, ах как хочєтса вєрнутся, ах как хочєтся ворватся...
Та де там, дитинство минуло, і залишилися лише спогади...Про пухову перину(нафіг той ортопедичний матрас, поверніть перину), найм'якішу в світі. Про розбиті братом ялинкові іграшки, а відлюпцьовану за це-мене. Про катання верхом на корові. Про тамагочі, який помер, бо забула нагодувати. Про "чікін пікін пальчік викінь". Про "диндара, каждий сам за сєбя". Про "морє волнуєтса раз"....
Дитинство моєї дитини-моє дитинство. Коли б ще, у 21 рік я грала у схованки, ладушки, збирала осіннє листя, малювала найгарніший у світі танк, стріляла б із водного пістолету? Та ніколи. Які шопінги попінги нічні клуби змогли б це замінити?
У суботу піду за півником і дістану з горища перину


