Гражданский или официальный брак?

Ну про ніякого відношення - це явно перебір. До того ж, я уточнила - поза шлюбом і не зареєстрована на батька. 
Навіть якщо кровожерливих родичів ніяких нема, то все одно друга половинка не матиме ніяких прав у випадку смерті. 

Кожна пара сама може прогнозувати ситуацію та вирішувати, але суперечка почалась із твердження, що для закону шлюб та співмешкання більше 6 міс - це одне і те саме. Ні, це не так. Все інше - просто приклади, вдалі та не дуже. 
 

До батьківства має, бо чоловік автоматично є батьком ще ненародженої і навіть запланованої дитини. І нечоловік - ще довести потрібно походом в загс і написанням заяви. Чому б це не зробити заздалегідь? Чи народження дитини менш важливе, ніж спадок? І жінка спокійна щодо серйозних намірів цього чоловіка ще ДО вагітності, а не під час неї і після.

Один похід в ЗАГС і гривень 20 вирішують багато юридичних питань, які обов"язково виникнуть потім. Мені здається, краще вирішити їх гуртом і ще на березі.

Ви абсолютно праві, що до кохання, поваги, довіри, надійності штамп мало має значення. І не рятує від неприємностей. Але з юридичної точки зору він спрощує життя якраз при настанні неприємностей. Є випадки, коли жінці було б легше, коли офіційно оте чмо їй ніхто і його спокійно можна викреслити з свого життя і життя дитини. Помилки роблять всі. Питання як мінімізувати їх наслідки. Але, на мій погляд, таких випадків значно менше, ніж навпаки. Дитину легше ростити і будувати господарство вдвох, ніж самій.

Особисто я проти визрівання суспільної думки, що штамп - це клякса. Повинен бути в мізках людей якась повага до офіційного кроку визначення своїх стосунків перед самим собою, перед коханою людиною, перед суспільством і державою. Щоб людина, йдучи на цей крок, розуміла його відповідальність, майже незворотність, великі зміни в своєму житті. І зараз, при всій думці, що штамп нічого не важить, чомусь не поспішають його ставити. Бо поставивши, розуміють, що ЩОСЬ відбулось, і тепер вже не так як раніше. Людина дорослішає. Особливо молода, яка проходить Рубікон, нову сходинку свого життя. Не дарма роблять випускні, ювілеї, свята. Це закладується в підкорку, що зміни відбулися, факт є. Заодно про зміни в статусі оповіщаються оточуючі, які вже будуть по-іншому відноситись до пари.

Сватання, ЗАГС підносять жінку в очах чоловіка, як єдину, заради якої він ЦЕ зробив. І не розказуйте, що для чоловіка це нічого не важить. Не потрібно полегшувати чоловікам життя. Щоб потім не жалітися, що справжні перевелися.

Писи. Мій син вже 4 роки живе громадський шлюбом, окремо. І все всіх влаштовує. Крім бабушок, які переживають))) Але мова про те, що офіційна регістрація буде, ведуться. Поки дітей вони не планують, але якщо заплануються чи нежданчик, то я перша скажу "Вперед". За дівчинку, напевне, більше переживатиму))))

знаєте, я багато в чому з Вами згодна. "Повинен бути в мізках людей якась повага до офіційного кроку визначення своїх стосунків перед самим собою, перед коханою людиною, перед суспільством і державою. " - ось це мені дуже подобається. тільки давайте будемо чесними - люди можуть так само легко розлучитись, як і одружитись. тому це лише в мізках, а не в штампі. ось, наприклад, якщо віруюча людина вінчається у церкві, то це дійсно вже назавжди. ну звісно, якщо серьозно до цього ставиться. до речі, там немає ніяких прав на помилку. помилились - виправляйте помилки разом, пристосовуйтесь одне до одного, а якщо вже геть ніяк, то можна в монастир піти. або просто жити одному решту життя. зовсім одному. ніяких офіційних, неофіційних - вже ніколи і ніяких. це чесно. це викликає повагу. а коли кажуть про серьозний крок на все життя, але при цьому можна через пару місяців розлучитись через те, що "характерами не зійшлися", то про що взагалі мова? реєстрування шлюбу - це суто юридична прцедура. не погана, не хороша. тому не люблю, коли починаються гучні промови навколо цього. так, раніше шлюб мав набагато більше значення. колись одружитись - це дійсно було проявом особливого відношення, це дійсно було назавжди. але не давало шансу на легкі виправлення помилок. і дуже часто це означало, що люди змушені жити в нещасій родині все життя. тепер помилки можна виправляти, але за це прийшлось заплатити тим, що штамп став лише штампом, а не особливим рішенням на все життя. тепер тільки сама людина та її сумляння в курсі, що насправді серьозно, а що ні. то чому хтось повинен виправдовуватись за те, як він вирішує (або не вирішує) свої юридичні питання? до чого тут мораль приплітати? і ще я геть не розумію, чому за замовченням вважається, що у неофіційних стосунках і діти на батька не зареєстровані? де зв"язок? ну і знов таки стара пісня: не полегшуйте життя чоловікам, а о жінка це собі життя полегшує - це ж фантастика!)))

Чому по це замовчанню так вважається? Я особисто написала чітко - поза шлюбом і без визнання батьківства.

Те, що жінка собі життя полегшує - в це я якраз без проблем вірю і такі випадки знаю. Але особливість в тому, що такі жінки не кажуть зазвичай "синяк", "клякса" і таке інше, а ставляться до реєстрації шлюбу спокійно, в них нема бажання виставити шлюб нічого не вартим. 
 

все-таки еще допишу, хотя, наверное, меня многие не поддержат)). я очень уважительно отношусь к семейным ценностям. но вот эти все придыхания по поводу свадьбы, якобы возводящей женщину в глазах мужчины и окружающих, по поводу штампа, якобы дающего какие-то особые моральные привелегии, вот это все и разрушает истинные семейные ценности. это становится для как-бы самоцелью. вот вроде как торжество в белом платье, документы оформлены, как полагается, - тепер все в порядке, теперь настоящая семья. а на самом деле семьи то еще нет. ее еще годами надо будет строить, холить, лелеять, отстраивать заново после жизненных катаклизмов.

alisa, ну просто тема про неофіційний шлюб, а постійно постає питання про незареєстрованних на батька дітей. та й стикаюсь з цим в житті часто. "як це - неодружені, а Ви не мати-одиначка?!" так я неодружена і в моїх дітей є офіційний тато - що тут дивного?

Не согласна с Вами, что ЗАГС возносит женщину в глазах мужчины. И мужчину, кстати, в глазах женщины тоже. Тут если такое отношение (любовь) было изначально, то так и остаётся до ЗАГСа, а если не было - то и не появится, за очень редким исключением. Да, после ЗАГСа у многих (мужчин, в основном), появляется отношение - ты жена, ты должна и я тебя/вас содержу, я ведь женился. И девушки тоже меняются, начинают чего-то требовать, стирается личность (таких примеров много видела - до свадьбы голубки, а через неделю после - уже маты одни друг в друга).
Конечно, штамп в паспорте важен и для мужчины, и для женщины (бывают исключения, среди которых я - хотели венчаться, а без штампа не венчают).

Легенда о первом советском браке

Ранние идеи Коллонтай и её знакомство с Дыбенко

Легенда утверждает, что Александра Коллонтай ещё до Революции придерживалась идей свободной любви (подобнее см. Ссылка), публиковала статьи и рассказы на эту тему, пользовалась популярностью среди мужской части революционной России. Биографы отмечают: «Была она уверена и в том, что о рожденных в «свободной любви» детях должно заботиться государство победившего пролетариата в нужном для него русле.»

После совершения Революции и прихода большевиков к власти, церковный брак (включая первый, дореволюционный брак Коллонтай) потерял юридическую силу в атеистической стране и сохранил значение лишь в глазах некоторой части православных. Полгода (с октября Ссылка по март Ссылка года) в стране не было никакого способа заключить брак, признаваемый всеми. Часть революционеров сочувствовала идеям Коллонтай, возникали призывы вслед за религией отменить “устаревший”, буржуазный и порочный институт брака и семьи. В умах царила неразбериха.

Одним из многочисленных мужчин Александры и был молодой матрос Павел Дыбенко, разделяющий свободные взгляды неувядающей Коллонтай. Их знакомство началось в апреле Ссылка, когда когда член ЦК Александра Коллонтай в качестве агитатора-большевика поднялась на борт его корабля, что стоял в Ссылка и ввела Павла Дыбенко в большую политику и свою жизнь.

В Ссылка, в трудное время формирования Ссылка, нарком Павел Дыбенко не смог отстоять Ссылка от февральского наступления кайзеровской Германии. Ленин в своей передовице в «Правде» Ссылка Ссылка по поводу сдачи Нарвы отмечал: «Эта неделя является для партии и всего советского народа горьким, обидным, тяжелым, но необходимым, полезным, благодетельным уроком». (23 февраля - какой праздник?)))))

Ссылка Ссылка юная Ссылка на невыгодных для неё условиях подписывает с Германией Ссылка, для формальной ратификации которого созывается Ссылка. Коллонтай и Дыбенко открыто выступают против его заключения и за продолжение войны с помощью партизанской тактики, за что и подвергаются опале.

Ссылка Ссылка стало роковым днём для будущих супругов. В этот день, на Ссылка Коллонтай лишилась поста наркома и была выведена из ЦК партии. Поведение Дыбенко под Нарвой было осуждено съездом, сам Дыбенко был исключён из Партии и заявил о сдаче поста наркома. Ссылка требовал проведение показательного процесса над Дыбенко, казни за дезертирство и преступное легкомыслие, граничившие с предательством.

После заседания съезда Дыбенко призвал своих матросов к выступлению против решения съезда. Ссылка глава ЧК Ссылка приказывает арестовать Дыбенко, чтобы недопустить бунта в Москве. Следствие поручалось Ссылка — будущему сталинскому прокурору, пославшему на смерть тысячи старых большевиков. Дыбенко заключили в подвалы Кремля, где угрожали расстрелом и несколько дней не давали пищи.

Заключение первого советского брака и спасение Дыбенко от расстрела

Когда лишённая власти Коллонтай обратилась с ходатайством к Ссылка, тот спросил: «А вы кто такая будете подследственному?» Чтобы спасти жизнь своего 29-летнего возлюбленного, 46-летняя Александра Коллонтай отреклась от своих ранних взглядов на свободную любовь и признала Павла Дыбенко своим мужем.

Первый гражданский брак, официально заключённый в Ссылка, был основан на простой публикации заявления Александры Коллонтай в газете «Ссылка» о том, что она сочеталась первым гражданским советским браком. Ссылка Ссылка, после опубликовании информации о браке, Павел Дыбенко был выпущен из тюрьмы на поруки своей жены. Сама Коллонтай о своём браке: «Мы оформили свой гражданский брак, ибо если революция потерпит поражение, мы вместе взойдем на эшафот!»

Матросы встретили его освобождение как свою победу, отметив ее грандиозным кутежом. Вместо того, чтобы покорно дожидаться суда, молодожёны ударились в бегство. Когда Крыленко все же удалось связаться по телеграфу с Дыбенко, беглец пригрозил: «... еще не известно, кто и кого будет арестовывать». Организовав в Ссылка «Самарскую республику», признавшую невиновность Дыбенко, супруги пару месяцев открыто выступали против мира с немцами, обвиняя Ленина в коррупции и предательстве.

 

Ссылка восстание в Самаре было подавлено. За неделю до восстания Дыбенко прибыл в Ссылка и явился в Ссылка, пообещав большевикам хранить молчание относительно «немецких денег» и прочих тайн Кремля, дал слово не заниматься политикой и никогда более не стремиться в народные трибуны.

Ленин тогда шутил, что расстрел для Дыбенко и Коллонтай будет недостаточным наказанием и предлагал «приговорить их к верности друг другу в течение пяти лет» (по другому источнику — в течение года). На деле дела Революции постоянно разбрасывали супругов в разные концы страны.

В ноябре Ссылка на Ссылка Коллонтай выступила с докладом «Семья и коммунистическое государство». Вслед за первым гражданским браком последовали и другие. В июне Ссылка был принят знаменитый советский закон о запрете Ссылка, законодательно зафиксировав советскую Ссылка.

Вот так идеи Ссылка, получившие распространение в революционное время, стало некому защищать и они лишились государственной поддержки. Зато Россия получила институт Ссылка, который до сих пор позволяет заключать браки даже между приверженцами Ссылка или Ссылка.

В марте Ссылка Александра Коллонтай входит в руководство «Ссылка» (Ссылка). В феврале Ссылка Коллонтай передала в Исполком Ссылка заявление двадцати двух бывших членов «рабочей оппозиции» с требованием прекратить репрессии против инакомыслящих в партии. Программа рабочей оппозиции была осуждена и разгромлена Лениным, а сама Коллонтай вместе в марте Ссылка подверглась жёсткой критике на Ссылка — последнем съезде, на котором выступал Ленин. Коллонтай предупредили: если она продолжит антипартийную деятельность, будет исключена из партии. Феликс Дзержинский предлагал расстрелять или пересажать всех участников оппозиции. От греха подальше Коллонтай уезжает к мужу в Ссылка, где не страдавший от одиночества Дыбенко пытается поддерживать постоянные отношения сразу с двумя женщинами.

Коллонтай находит чужую любовную записку, адресованную мужу. Из дневника Коллонтай: «Как же так?! Всю жизнь я утверждала свободную любовь, свободную от ревности, от унижений. И вот пришло время, когда меня охватывают со всех сторон те же самые чувства, против которых я восставала всегда. А сейчас сама не способна, не в состоянии справиться с ними» (другой вариант: «Вправе ли я требовать от него верности? Всю жизнь я утверждала свободную любовь, свободную от условностей, от ревности, от унижений. Ведь против этого я всегда восставала. А сейчас сама не способна, не в состоянии справиться с этим»).

З якого це дива її по замовчанню нема?

Чомусь згадалося))))

Вільне кохання все це добре в молодості та нігілізмі з революцією. А ось коли потрібно будувати спокійне життя, і чоловіки з ссильних стають раптом наркомами, чомусь одразу згадується офіційна реєстрація, чистота моралі та вірність.

ню-ню))))

alisa, тому що сім"я не береться ось так одразу від одного рішення, вона будується. неможливо, щоб будинок сам раптом з"явився, це поступовий процес. ну я ж одразу написала, що мене тут швидше за все не підтримують, але ось такий в мене погляд))) elena132 , між офіційним шлюбом і повною свободою сексуального життя (а вираз "вільне кохання" саме так чомусь розуміють) у сучасному суспільстві є безліч інших варіантів.

Ну родина це ж не будинок. 
 

а мені подобається таке порівняння...

Давайте розділимо дорослих людей, які сім"ю утворюють до ЗАГСу, і розуміють всі наслідки, і молодь. В першому випадку, це юридичне оформлення документів. В другому, крім цього, і розуміння - що це серйозний крок, це етап, це переосмислення, це дорослішання, яке відбудеться навіть якщо розлучення. Це вже не просто життя разом з сексуальним партнером.

Я очень уважительно отношусь к семейным ценностям, но равно тоже не понимаю. Не понимаю придыханий по поводу того, что штамп в паспорте убивает всю свободу и имеет какой-то вес исключительно де-юре. Все люди разные. Одним хорошо и без штампа, другие спокойно себя чувствуют со штампом и официально зарегистрированными отношениями (да-да, я как раз из последних, причем инициатива принадлежала мужу после того, как мы больше года просто прожили вместе). Каждый имеет право на собственное мнение по этому поводу. Я ничего не имею против незарегистрированных отношений, это личное дело каждого. Я оспаривала утверждение, будто в глазах закона гражданский брак равен официально зарегистрированному. На данный момент - нет, не равен, и утверждение, будто "прямо в законе этого не сказано, но это есть" истине не соответствует. Если в законе не сказано - все, ничего такого не имеется в виду, юридические документы на то и составляются, чтобы не допустить многозначности толкований. А со всем остальным - что семья - тяжелая каждодневная работа, что многое зависит от того, с чем каждый пришел к этому браку - так вроде никто и не спорил. 

П.с. И я не вижу причин, почему именно женщине не облегчить себе свое положение. Дети в случае чего по умолчанию остаются с матерью. Женщина изначально находится в более уязвимом положении, чем мужчина - тут и карьера, и определенные возможности, которыми можно воспользоваться, пока молода и бездетна, и многое другое. А ситуация, которую выше упоминала elena123 (с чистым паспортом, на улице после лет сожительства), к сожалению, сейчас все больше норма, чем исключение. 
 

Так в законі взагалі прямо сказано, що без реєстрації шлюбу права та обов"язки подружжя не набуваються. 

навіщо розділяти? чому? тобто виходить, що Ви самі підтримуєте ідею, що шлюб - це несерьезно, можна спробувати у молодості, а потім розлучитись, якщо не вийшло. не дорослішають від штампу. якби це було так, то з отриманням паспорту всі ставали б дорослими, але цього не відбувається. я кажу про те, що сімейні цінності ніяк не пов"язані з юридичними тонкощами - це різні боки життя. і саме молоді це треба зрозуміти ДО шлюбу, а не сходити туди, щоб подорослішати.

Яка різниця - штам чи вінчання? І те, і те офіційна декларація своїх стосунків. 


Про "стирается личность " я взагалі не зрозуміла. 

Да при чем тут новичку, страничку. Любят люди делить на ваших и наших... Человек высказал мнение, а доказать его не может. Ему приводят весомые аргументы, а человек все равно гнет свою линию. При чем тут новичок он или нет??