Китиха Модератор
06 December 2013
Посміхнімося з нагоди свята Збройних Сил України
Полковник резерву розповів, чому варто радіти танкам на Хрещатику
05.12.2013, 08:30 портал «Четверта влада» Переглядів: 58448
Реконструкція подій 1968 року в Празі, коли для розгону демонстрації були використані радянські танки
Колишній професійний танкіст, а нині полковник резерву Андрій Куліш розповів напередодні Дня збройних сил України (6 грудня), чому слід «полюбити танки на Хрещатику»
Далі - пряма мова.
Андрій Куліш. Фото з архіву Андрія Куліша
«...Раз на 2 доби в інтернет-околицях Майдану хтось голосить про танки, побачені десь на залізничній платформі за Курорябівкою, і тоді народ у Фейсбуку масово робить тривожні репости. Завтра ми 20-й раз святкуватимемо День Збройних Сил України, тому я – колишній професійний танкіст і полковник резерву – вирішив пояснити всім друзям, чому танки на Хрещатику слід чекати як... подарунок Долі!
Спочатку коротко подаю цивільним людям головні постулати ситуації.
1. Танк – це: „дуже велика залізна машинерія, обов’язково – на гусеницях, з рухомою на всі боки баштою, з якої стирчить товста гармата завдовжки 4-5 метрів” (якщо Ви побачите щось подібне, але буде хоч одна відмінність хоча би в одному слові мого опису, то перед вами – не танк, а інша техніка).
2. Танк абсолютно, в жодному випадку (!) не призначений до бойових дій у місті, тому на Печерську його можна використовувати для розгону демонстрантів із тим самим успіхом, що й екскаватор. Після чеських подій-1968 лише китайці одного разу використали бойові танки для розгону демонстрантів (1989) – і то лише завдяки гігантським розмірам площі Тянь-Ань-минь. А той, хто уважно переглядав репортажі з Єгипту в часі „арабської весни”, той зауважив, як танки приїхали, постояли і... понуро забралися геть.
Йозеф Коуделка / Magnum Photos, з книги «Вторгнення 68 Прага» (Aperture, вересень 2008 р.)
Події 1968 року в Празі. Окупація Чехословаччини радянськими військами
3. Жоден ідіот не пошле танки розганяти демонстрантів, знаючи, що серед них може виявитися принаймні двоє-троє „афганців”. Бо вони моментально засліплять оглядові прибори у вузьких амбразурах латаними кухвайками, легко відкоркують люки та весело виколупають з-під броні екіпаж. І тоді у демонстрантів з`явиться цілісінький новесенький танк! Але до цього не дійде (чому – читайте далі).
4. Тільки найтупіший державний чинуша може дати дурний наказ завантажити до танків штатні бойові снаряди та інші боєприпаси! Бо ж розумний (притомний) високопосадовець одразу усвідомить, що так він може „подарувати” демонстрантам те, від чого сам потім буде стрімко тікати чартерним літаком. (Тут принагідно зауважу, що 12,7-мм зенітний кулемет НСВТ з башти танка в умілих руках – з позиції в кінці зльотної смуги Жулян – легко звалить будь-який реактивний „джет”. Як дід Степан з берданки - глухого качура над болотом.
А тепер про інший, важливіший чинник. Запитую Вас: а ХТО сидітиме в тих самих танках? Хто їх виведе з боксів і покотить на Київ, остаточно руйнуючи наші 97% відремонтованого „покращеного” асфальту?
Візьмемо для прикладу Першу бронетанкову бригаду, дислоковану в смт Гончарівське близ Чернігова. Служать там – і це дуже важливо взяти до уваги! – прості молоді хлопці-контрактники, переважно сільські мешканці переважно з тієї самої Чернігівщини (за контрактним набором до військових частин намагаються набирати місцевих – щоб не надавати службове житло, бо його „миші з’їли”. Який сором!)...
На відміну від „Беркутів”, солдати й офіцери Збройних Сил отримують в 2 рази меншу зарплатню, ніж міліція – буквально мізерні копійки. І від цього режим дістав їх гірше, ніж прапорщик Задрищенко каптьорщика Пелюшку.
На відміну від „Беркутів”, вони самі купують собі обмундирування (якби Ви знали, як це соромно кожному військовому!).івНа відміну від „Беркуту”, у війську ніхто нікому не зомбує мізки; це прості нормальні хлопці без беркутівських комплексів.
Бо у війську по-хорошому зомбують лише десантників та розвідників-диверсантів – але в доброму, потрібному напрямі: на перемогу над „супостатом”.
На відміну від „Беркутів”, армійці традиційно сповідують стару, мов світ, армійську заповідь: „Солдат рєбйонка не зобидить!”. До категорії „рєбйонков” армійці завжди беззастережно відносять кожного слабшого за себе.
На відміну від „Беркутів”, армійці занадто добре усвідомлюють, ЗА ЩО стоять на Майдані їхні брати, сестри, батьки, близькі й далекі родичі. До речі, я добре знаю, що багато солдатів та офіцерів, одягнувши дешеві джинси, сами тихцем від начальства бігають на Майдан – постояти разом з людьми. Втім, багато хто робить це, не криючись.
Серед моїх друзів і знайомих багато теперішніх, молодих військових. Отож маю абсолютно всі підстави стверджувати: армійці віком від 20 до 45 років – це звичайні пристойні й адекватні хлопці й дівчата. Їх так само, як і вас усіх, дістало наше спільне собаче життя. А декого з армійців воно дістало ще й сильніше, бо платня жалюгідна, жити ніде; та що там! – „бєрци” доводиться купувати своїм коштом, забираючи 300 гривень у власної родини…
Я точно знаю, що попри «ненашого» міністра оборони, наші прості армійці страшенно задрять полякам, бо ті вже служать в НАТО. Додам: достатньо значне число армійців вже встигло взяти участь у миротворчих акціях, у спільних навчаннях з НАТО; дехто вже постажувався за кордоном. Такі хлопці – взагалі золоті! Бо вони вже хочуть служити в ЄВРОПЕЙСЬКІЙ армії – і зовсім не хочуть воювати за Расєю десь у Чечні.
…Ветерани Майдану-2004 пам’ятають, певно, як армія тоді стояла осторонь, але подавала конкретні знаки розуміння та підтримки. Нині ситуація виглядає удвічі сприятливіше. Тож мені лишилося тільки прогнозувати сценарії участі ЗСУ в теперішніх подіях.
ПЕРШИЙ МОЖЛИВИЙ СЦЕНАРІЙ: «прозаїчний». Може статися, що теперішня влада в конвульсіях агонії таки накаже Лєбєдєву вивести танки на Хрещатик. Впевнений і знаю: біля Бесарабки вони всі танки разом «чомусь заглохнуть». І тоді, поки інтелігентні київські бабусі напихатимуть голодних механіків-водіїв бутербродами з чаєм, «афганці» вміло перевірять надійність танкових прицілів; а якщо до кулеметів не буде набоїв, то мисливці швидко притягнуть кілька ящиків 7,62-міліметрових мисливсько-спортивних з найближчого «Ібісу». На перший випадок до спарених кулеметів ПКТ згодяться й такі.
І тоді Банкова гірко пожалкує, що наказала «танкі – впєрьод!». Бо скільки їх доїде до Хрещатика – стільки ж і атакуватиме казарми «Беркута». А беркутівцям з їхніми кийками й газом проти танків якось не того… Наскільки мені відомо, „Беркут” не має ані своїх танків, ані протитанкових засобів. Та й взагалі, танки підбивати – це вам не студентів калічити.
ДРУГИЙ МОЖЛИВИЙ СЦЕНАРІЙ: «героїчний». Цілком серйозно припускаю, що якогось 28-літнього комбата просто дістане млявість опозиції і невизначеність ситуації. Або – не доведи Господи – будуть жертви, серед яких опиниться молодша сестричка чи сивий тато цього самого комбата. Бо тоді комбат на власний розсуд виведе свій батальйон із боксів. Повторю: я стверджую, що це цілком вірогідно. І плювати будуть танкісти на накази свого міністра. Зрештою, такі плювання вже були не раз: в Бухаресті-1989, у Москві-1991…
Вірю, що в нашій ситуації танкісти таки здогадаються прихопити з собою на броню журналістів – по одній телегрупі на взвод, для документування подій. Щоб пізніше ніхто не голосив про «націоналістично-військову хунту»...
Що буде далі? Думаю, що першим ділом танкісти обставлять своїми танками Майдан («щоб людям спокійно мітингувалося, і щоб не били ані дітей-студентів, ані журналістів»).
Потім хтось може покотити роту (десять одиниць) Т-64 на Банкову, а там перепитати через ствол гармати: „Так що ви думаєте про імпічмент? А коли там у нас перевибори - скоро?”. Можливо, будуть ще й інші запитання, на кшталт „А чому це у нас правоохоронців більше, ніж армії?” Втім, якийсь недолугий сержантик може перепитати, коли ж нарешті йому видадуть хоч які-небудь кальсони замість батькових подертих; ну, то вже таке, це наша з Вами „жисть”...
Резюме всього вищенаписаного: зачувши від „Бесарабки” гуркіт дизелів 5ТДФ, можете зітхнути з полегшенням, бо далі процес піде швидко і весело.
Насамкінець пропоную кожному з Вас зробити неважкий простий людський вчинок. Завтра, 6-го грудня, побачивши на вулиці молодого хлопчину в жабувато-зеленому „камуфлі” й стоптаних „бєрцях”, привітайтеся з ним і по-людському, приязно посміхніться. Не треба дарувати йому квітів з нагоди свята – краще пригостіть його цигаркою. Його улюбленою „Стрілецькою” (бо на відміну від правоохоронців, військові нині не мають грошей на цигарки, а тільки й „стріляють” їх у перехожих).
Завтра - свято наших Збройних Сил. Всім, хто служив чи служить в українському ВІЙСЬКУ – МНОГАЯ ЛІТА! »
