Ага-ага, шантажувати словом у нас вміють... Робити добро треба не тому, що хтось там інакше про тебе погано подумає. А тому (і тоді), коли сам так хочеш і вважаєш за потрібне. Так що в першу чергу я б вчила дітей дивитися на ситуацію ширше, а не просто вестися на суспільну думку. Це десь подібне до подачі милостині жербакам або до дарування айфонів дітям-сиротам - ой-ой-ой, вони бідненькі та нещасні, треба їм полегшити життя... А те, що цією наче доброю дією зараз ти зробиш більшу прикрість на майбутнє - хоч хтось задумується?
Якщо є правила, за якими в маршрутці повинні бути лише сидячі місця, - значить, хто зайде у повну маршрутку і згоден стояти, то це його проблеми. За бажанням (але не за обов'язком!) можна поступитися або ні.
Але якщо це трамвай чи тролейбус, де навіть на стінах правила вказані, що треба поступатися місцем вагітним, дітям, старим людям, інвалідам, - то це зовсім інша ситуація, і треба поступатися. Все дуже просто, якщо не влазити в плутанину людських стереотипів і залякувань.
А інакше можна дійти до маразму, як у мене якось ситуація була, - на міжміському маршруті, де їхати кілька годин, і я спеціально заплатила за дитину (тоді їй було близько 5-ти років, але я заплатила, щоб було зручно їхати), якась тітонька зайшла, коли вже місць не було, і спробувала було мою дитину подвинути. Звісно, це їй не вдалося, але сам підхід мені дуже "сподобався". Що, може, й на літаках та у потягах далекого сполучення теж треба місцями поступатися?
urak: 
))
І це дурниця, звісно, що їхати було кілька годин, а це була зима, ми всі немаленькі в тих куртках зимових, купа сумок з собою, а дитина в мене ще й дорогу погано переносила тоді, її укачувало... Звісно, дитину треба на руки, сумки собі на голову, і отак напівзадушено їхати... 
, а якщо на двох сидіннях двоє нешироких, то тим паче ), і вона поруч спокійнісінько може вміститися, все ж легше. 
Меня расстраивает человеческое хамство, все меня принимают за ребёнка и считают своим долгом в маршрутке "ТЫкнуть", "деточка", "девочка" и иже с ними. беременным уступаю всегда и удивляюсь их искренней благодарности, как-будто подвиг совершила. 
), просиш веееежливо "тётю": убрать сумку с моей ноги, не стваить мне локти на голову, на класть мне грудь на голову, не царапать меня своей сумкой и тыды(список бесконечный)-сталкиваюсь с таким потоком грязи, негатива и хамства, что хочется удавиться....(причём это отнситься как к забитым маршруткам, так и к практически пустым, меня вычисляют и обязательно ОДНА стоящая тётя на всю маршрутку нависнет именно надо мной) 
