Китайская мама начинает и выигрывает

Гадаю, Україна не такий ласий шматок для китайців, а ті діти, що підуть вище, скоріш за все, зможуть конкурувати і з китайцями. 
 

Навіть якби допустити таке, то хіба це аргумент наперед знищувати особистість дитини, аби потім їй не було складно?
Але я з великим скепсисом відношусь до перемог, які зроблені з під палки, а також до начебто вольових якостей, які виховувались методом однозначного насильства. Справжня воля і внутрішня сила може виростати лише з внутрішньої мотивації, а вона не формується під натиском. Виховати сильну і стійку особистійсть - це не означає зробити з неї слухняну машину по виконанню забаганок батьків, я б сказала, навіть з точністю до навпаки. І дійсно є величезна прірва між пояснити дитині необхідність вийти на сніг (і чи була та необхідність взагалі за умови такого сприйняття дитини - то величезне питання) і прямим вишвирюванням її туди попри сльози і страх. Заборонити щось навіть дуже жорстко - це одне, інколи й треба заради безпеки та благополуччя дитини, але примушувати щось робити - це зовсім інше.

значит так, меня сильно неправильно поняли, попробую еще раз. я по-моему писала в этой теме в самом начале (примерно все то же самое, что и вы сейчас), так вот я немного изменила свое мнение. любой ребенок всегда живет в мире своих родителей. пока он не повзрослел, он живет по правилам родителей, с их ценностями и т.д. это просто объективная реальность, иначе быть не может никак. уверенность, что дети должны жить по своим желаниям - это тоже ценности родителей, по которым живут их дети. если родители целеустремленные, честолюбивые, стремятся к лидерству, то естественно. что и детей своих они воспитывают так же. и дети с рождения видят именно такую катину. если родители в принципе спят по три часа в сутки, и даже отдыхают максимально активно и насыщенно, то и ребенок живет в таком же ритме. если мама сама никогда не выйдет на снег ради достижения своей цели, то и ребенка естественно не выгонит (иначе это плохая мать, как мне сначала и казалось). но мама с папой сами могут быть такими, а не просто самоутверждаться за счет собственного ребенка. я сейчас не про конкретные случаи и перегибы...хотя....вспомните сцены утром в детском саду, когда ребенок плачет, умоляет маму не уходить, но мама уходит. просто она уверена в том, что делает правильно. а несчастным ребенку не от чего быть. а чего быть несчастным ребенку, который вышел на снег, чтоб закалить организм, развить силу воли, стать сильнее и здоровее?....просто у нас в обществе принято считать, что садик - благо для ребенка, а босиком на снег - варварство и издевательство. а реакция ребенка одинаковая. да и цели родителей очень похожи.

Я вийду на сніг спокійно, але дитину не вижену. Це мій особистий вибір, тому в свої шизоїдні ігри я граю сама. А дитина в цьому випадку сама має вибирати - треба їй на сніг чи ні. 
Так, на певному етапі життя рішення за дитину приймають батьки. Але садочок для багатьох вимушена міра, а рекорд - це забаганка. 

Ха, а кілька років вже майже пройшли! І щось геть не чути про Китай ні як про ведучий науковий центр, ні навіть у жодному іншому напрямку, навіть в спорті.   Всі тільки обіцяють та лякають, що колись-но Китай я-я-я-як покаже! Ну і?

А я й про садочок скажу, що ще невідомо, чи він більше користі приносить дитині, а чи ламає її психіку. І чи й насправді треба та хвалена соціалізація, а не просто батькам зручніше спихнути дитину на когось, а сам вільний.

jozh , цілком згодна! я про це і кажу: всі охають та обурюються, а насправді китайські мами від наших мало чим відрізняються. просто кожна мама робить для дитини те, що ВОНА вважає найкращим. а ще ми можемо скільки завгодно глузувати з китайців, але їх працездатність десь за межами уявлення більшості європейців....гадаю, таки є чому повчитись в них. не роблячі культу з жодної системи виховання.

Ясна справа, що за межами. Кожен раз, як подивлюсь якісь репортажні зйомки з Китаю, то радію, що мені пощастило там не народитись. 

"Я вийду на сніг спокійно, але дитину не вижену. Це мій особистий вибір, тому в свої шизоїдні ігри я граю сама." ну так Ви ж не заради високої мети вийдете, а заради особистих шизоїдних ігор - відчуваєте різницю? повторюю приклад про садочок, або про те, що дитину до року годують кашою без цукру - це ж несмачно! але це ж не Ваші особисті шизоїдні ігри, а користь дитині - тому це правильно і справедливо. а для багатьох це саме "бзік" батьків, а не необхідність.

з дитячих перлів: як добре, що я народився не Китаї! я ж не знаю китайської!" ))))) багато хто, дивлячись на життя в Україні, теж радіє,що не народився тут.

А яка хоча б гіпотетична користь дитині буде від примусового виганяння на сніг з відповідним сприйняттям дитиною цього?

я вже писала про це. ходимо по колу.

Щось пропустила, або там не зовсім про те, що я питаю. Не ткнете носом?

загартовування наприклад. Захист від хвороб

ничего не буду утверждать про конкретный пример, просто фантазирую: хочет ребенок стать летчиком. что принято делать? - учись сыночек и когда-нибудь может-быть станешь летчиком. другой путь - хорошо! начинай заниматься спортом, закаливаться, брать уроки летного мастерства, а как только будешь готов - полетишь. что-то ребенок сам делает с радостью, на каком-то этапе начинает пасовать перед трудностями. что делает родитель? толкает дальше любой ценой? или слова не скажет ни при каких обстоятельствах, чтоб не нарушить счастливое детство? не вижу смысла впадать в какую-то крайность.

Наскільки я знаю, для цього потрібен відповідний позитивний настрій дитини. Інакше дуже ризиковано, може бути й повністю протилежний результат.

загартовування і фізичне, і сили духу. перемога над своєю слабкістю та страхами.

Якісь дивні приклади. Чому це каша без цукру - це несмачно? На смак та колір всі олівці різні. 
Мету кожна людина ставить собі сама, я вийду на сніг заради власної мети, а ставити мету замість дитини - це геть інше питання. 

Хіба це не добровільно повинно бути?

не усі дітки і зуби із захватом чистять